ГБОУ ВПО Саратовский ГМУ им. В.И. Разумовского Минздрава России
Кафедра философии, гуманитарных наук и психологии
Католическая церковь играла важнейшую роль в развитии средневекового европейского общества. Она принимала активное участие в развитии и контроле различных сфер общественной жизни.
В политической сфере церковь регулировала межгосударственные отношения, выступая арбитром в спорах правителей государств, назначая лояльных или находящихся под ее влиянием королей и императоров, благословляла религиозные войны против иноверцев, распространяя свое влияние на новые территории, примером чего выступают крестовые походы.
Будучи крупным земельным собственником, католическая церковь получала огромные средства в виде церковной десятины, накапливая богатства, она зачастую становилась кредитором королей, растративших казну на пиры, войны, подарки своим любимцам.
Еще одной сферой влияния католической церкви являлась культура. Церковь строительству многочисленных храмов и монастырей, что вело к развитию архитектуры. Все школы в странах Западной Европы находились в руках церкви. Она составляла программу обучения, задача которой была воспитать будущих служителей церкви, преподавание на латинском языке, а также то, что все научные труды должны были быть написаны по-латыни, облегчало ей задачу. Собрание на территории монастырей в огромных библиотеках трудов философов, ученых и различных древних деятелей, проведение диспутов, посвященных проблемам веры, морали и другим вопросам в их стенах еще более усиливало ее авторитет.
Церковь, в лице своих представителей была высшей инстанцией в судебных делах, касающихся не только духовной сферы, но всех сфер жизни общества. Неразделение власти церкви и государства позволяла ей рассматривать любые случаи, а абсолютность власти – обвинять представителей различных сословий. Ни крестьянин, ни феодал, ни даже король не чувствовал себя в безопасности, он в любой момент мог предстать перед церковным судом по чьему-то доносу.
Исходя из всего выше сказанного, можно сделать вывод, что католическая церковь являлась мощным властным институтом, который контролировал все сферы жизни общества.
Високого розвитку в містах досягло ремесло, з бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. Археологами знайдено багато прикрас із золота, срібла, міді і бронзи: браслети, каблучки, сережки. З каменю робили ручні жорна, різні види гир.
Високого розвитку досягло гончарне мистецтво. Майже весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. Часто посуд розмальовували візерунками й орнаментом. На гончарному крузі робили також череп'яні каналізаційні труби, череп'яні колеса, прядки.
Жителі міст утримували також свійських тварин: корів, овець, свиней, коротконогих биків, горбатих биків зебу, буйволів, кіз, собак, можливо, і приручених слонів. Із свійської птиці утримували курей і павичів.
Стародавні індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, дині, цукрову тростину, рис, бавовну та ін. З бавовни виготовляли нитки і тканини. Користувалися також плодами фінікової пальми. Ґрунт обробляли за до дуже грубого плуга. Під час жнив користувалися мідними серпами. Жителі стародавніх міст займалися полюванням та рибальством.
Пересувалися давні індійці на двоколісних візках, запряжених биками. По воді плавали в човнах і парусних суднах.
У містах велася жвава торгівля. Жителі стародавніх міст торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям. Вивозили бавовняну тканину, золото, слонову кістку, цінну деревину. А купували метали, коштовне каміння тощо.
Уже у ІІІ тис. до н.е. індійці мали писемність з ієрогліфів. Однак прочитати їх написи поки що не вдалося, бо всі вони дуже короткі, а мова, на якій зроблено написи, нам майже не відома. Археологами була знайдена череп'яна чорнильниця. Тому можна припустити, що матеріалом для писання служила тканина, кора або щось інше, що не збереглось до наших днів.
На початку ІІ тис. до н.е. жителі стали залишати свої міста, з часом вони прийшли в занепад, і їх занесло піском. Про міста забули на 3,5 тисячі років, доки у 1922 р. не знайшли їх археологи. Історики ще остаточно не встановили причини запустіння цих міст. Можливо, була епідемія малярії, різка зміна природних умов (екологічна катастрофа) тощо.
Загибеллю цих двох міст закінчується найдавніший період історії Індії.
Объяснение:
Роль католической церкви в средневековой Европе
Фадеев Д.А., Новикова Д.Е., Ермолаева Е.В.
ГБОУ ВПО Саратовский ГМУ им. В.И. Разумовского Минздрава России
Кафедра философии, гуманитарных наук и психологии
Католическая церковь играла важнейшую роль в развитии средневекового европейского общества. Она принимала активное участие в развитии и контроле различных сфер общественной жизни.
В политической сфере церковь регулировала межгосударственные отношения, выступая арбитром в спорах правителей государств, назначая лояльных или находящихся под ее влиянием королей и императоров, благословляла религиозные войны против иноверцев, распространяя свое влияние на новые территории, примером чего выступают крестовые походы.
Будучи крупным земельным собственником, католическая церковь получала огромные средства в виде церковной десятины, накапливая богатства, она зачастую становилась кредитором королей, растративших казну на пиры, войны, подарки своим любимцам.
Еще одной сферой влияния католической церкви являлась культура. Церковь строительству многочисленных храмов и монастырей, что вело к развитию архитектуры. Все школы в странах Западной Европы находились в руках церкви. Она составляла программу обучения, задача которой была воспитать будущих служителей церкви, преподавание на латинском языке, а также то, что все научные труды должны были быть написаны по-латыни, облегчало ей задачу. Собрание на территории монастырей в огромных библиотеках трудов философов, ученых и различных древних деятелей, проведение диспутов, посвященных проблемам веры, морали и другим вопросам в их стенах еще более усиливало ее авторитет.
Церковь, в лице своих представителей была высшей инстанцией в судебных делах, касающихся не только духовной сферы, но всех сфер жизни общества. Неразделение власти церкви и государства позволяла ей рассматривать любые случаи, а абсолютность власти – обвинять представителей различных сословий. Ни крестьянин, ни феодал, ни даже король не чувствовал себя в безопасности, он в любой момент мог предстать перед церковным судом по чьему-то доносу.
Исходя из всего выше сказанного, можно сделать вывод, что католическая церковь являлась мощным властным институтом, который контролировал все сферы жизни общества.
Високого розвитку в містах досягло ремесло, з бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. Археологами знайдено багато прикрас із золота, срібла, міді і бронзи: браслети, каблучки, сережки. З каменю робили ручні жорна, різні види гир.
Високого розвитку досягло гончарне мистецтво. Майже весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. Часто посуд розмальовували візерунками й орнаментом. На гончарному крузі робили також череп'яні каналізаційні труби, череп'яні колеса, прядки.
Жителі міст утримували також свійських тварин: корів, овець, свиней, коротконогих биків, горбатих биків зебу, буйволів, кіз, собак, можливо, і приручених слонів. Із свійської птиці утримували курей і павичів.
Стародавні індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, дині, цукрову тростину, рис, бавовну та ін. З бавовни виготовляли нитки і тканини. Користувалися також плодами фінікової пальми. Ґрунт обробляли за до дуже грубого плуга. Під час жнив користувалися мідними серпами. Жителі стародавніх міст займалися полюванням та рибальством.
Пересувалися давні індійці на двоколісних візках, запряжених биками. По воді плавали в човнах і парусних суднах.
У містах велася жвава торгівля. Жителі стародавніх міст торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям. Вивозили бавовняну тканину, золото, слонову кістку, цінну деревину. А купували метали, коштовне каміння тощо.
Уже у ІІІ тис. до н.е. індійці мали писемність з ієрогліфів. Однак прочитати їх написи поки що не вдалося, бо всі вони дуже короткі, а мова, на якій зроблено написи, нам майже не відома. Археологами була знайдена череп'яна чорнильниця. Тому можна припустити, що матеріалом для писання служила тканина, кора або щось інше, що не збереглось до наших днів.
На початку ІІ тис. до н.е. жителі стали залишати свої міста, з часом вони прийшли в занепад, і їх занесло піском. Про міста забули на 3,5 тисячі років, доки у 1922 р. не знайшли їх археологи. Історики ще остаточно не встановили причини запустіння цих міст. Можливо, була епідемія малярії, різка зміна природних умов (екологічна катастрофа) тощо.
Загибеллю цих двох міст закінчується найдавніший період історії Індії.