1)Колись ті землі належали Чернігово-Сіверському князівству, були залюднені та обжиті, але в XIII ст. зазнали спустошливих наскоків ординців.
2)Московський уряд довгий час сприяв українському заселенню Слобідської України. Це давало Москві можливість економічно розбудувати вільні простори, мати добру військову силу для оборони своїх південних кордонів і разом із тим стримувати потік московських утікачів-кріпаків на Дон. Тому царський уряд постачав українським переселенцям зброю й харчі, дозволяв їм селитися цілими громадами на пільгових умовах,наділяв їх землею й зберігав за поселенцями козацькі права і полковий устрій.
3)Організація народного господарства Слобідської України була подібна до тієї, що на Гетьманщині. Населення займалося в основному хліборобством і пов'язаним з ним скотарством. Панівною системою хліборобства була перемінна; у другій половині 18 століття почала поширюватися також трипільна. Крім козацьких і селянських дрібних землеволодіннь, розвинулися великопанські (козацької старшини й російського дворянства, а також монастирів) володіння, що іноді досягали розмірів латифундій.
Пензенская земля очень благодатная и красивая, имеет богатое культурное и историческое . И до сего времени ученые-историки спорят о древних поселениях, а археологические экспедиции находят доказательства местных стоянок, городищ.
В 1663 году Пенза впервые упоминается в летописи приказов Большого дворца царя Алексея Михайловича. Воеводе Юрию Котранскому и его отряду казаков велено город строить на реке Пенза. Город строился как сторожевая крепость и призван был с востока защищать границы российского государства.
Уже к началу 18 века Пенза была крупным провинциальным центром, а вскоре и губернским городом.
В 1816 году Пензенский губернатор, впоследствии известный государственный русский деятель М.М. Сперанский, писал «наш город не сделан для показу, но для жилья. Прекраснейший город в свете…!».
1)Колись ті землі належали Чернігово-Сіверському князівству, були залюднені та обжиті, але в XIII ст. зазнали спустошливих наскоків ординців.
2)Московський уряд довгий час сприяв українському заселенню Слобідської України. Це давало Москві можливість економічно розбудувати вільні простори, мати добру військову силу для оборони своїх південних кордонів і разом із тим стримувати потік московських утікачів-кріпаків на Дон. Тому царський уряд постачав українським переселенцям зброю й харчі, дозволяв їм селитися цілими громадами на пільгових умовах,наділяв їх землею й зберігав за поселенцями козацькі права і полковий устрій.
3)Організація народного господарства Слобідської України була подібна до тієї, що на Гетьманщині. Населення займалося в основному хліборобством і пов'язаним з ним скотарством. Панівною системою хліборобства була перемінна; у другій половині 18 століття почала поширюватися також трипільна. Крім козацьких і селянських дрібних землеволодіннь, розвинулися великопанські (козацької старшини й російського дворянства, а також монастирів) володіння, що іноді досягали розмірів латифундій.
4) незнаю нажаль
Пензенская земля очень благодатная и красивая, имеет богатое культурное и историческое . И до сего времени ученые-историки спорят о древних поселениях, а археологические экспедиции находят доказательства местных стоянок, городищ.
В 1663 году Пенза впервые упоминается в летописи приказов Большого дворца царя Алексея Михайловича. Воеводе Юрию Котранскому и его отряду казаков велено город строить на реке Пенза. Город строился как сторожевая крепость и призван был с востока защищать границы российского государства.
Уже к началу 18 века Пенза была крупным провинциальным центром, а вскоре и губернским городом.
В 1816 году Пензенский губернатор, впоследствии известный государственный русский деятель М.М. Сперанский, писал «наш город не сделан для показу, но для жилья. Прекраснейший город в свете…!».