Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли у Київську Русь книги для богослужіння. Проте у багатьох поселеннях наших пращурів, особливо в Північному Причорномор'ї, археологи знаходили на кам'яних плитах, надгробках, амфорах таємничі й незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим і нині.
Перший історик давньої слов'янської писемності болгарський книжник, учений Чорногорець Храбр жив у X столітті при дворі болгарського царя Симеона. У книзі «Сказання про письмена» він розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни, будучи язичниками, читали за до рисок та зарубок. Другий етап — після прийняття християнства, коли писали римськими й грецькими письменами. Але було це письмо не пристосоване до слов'янської мови.
Так продовжувалося до тих пір, поки великі просвітителі слов'ян Кирило і Мефодій створили алфавіт.
Возникновение славянской письменности берет свое начало в IX веке, именно в то время был составлен алфавит. История составления славянского алфавита такова: Моравский князь Ростислав попросил Византийского императора Михаила III перевести христианские богослужебные книги с греческого на славянский язык. Михаил III поручил сие тяжкое задание греческим монахам Кириллу и Мефодию. Именно они и составили первую славянскую азбуку, сначала была составлена глаголица, а потом кириллица.
На основе кириллицы возникла не только русская письменность, но и письменность других славянских народов – сербов и болгар. Кириллица была значительно проще глаголицы по написанию букв, и именно поэтому получила более широкое распространение. Впоследствии кириллица полностью вытеснила глаголицу.
За свою деятельность Кирилл и Мефодий, были причислены русской православной церковью к лику святых. Создание славянского алфавита имело огромное значение для культурного и научного развития нашего народа. Кирилл и Мефодий совершили большое дело. Распространению письменности на Руси принятие христианства. При монастырях и церквях переводили и переписывали священные книги, открывали первые школы.
Уровень граомтности на Руси в XI – XII века был довольно высок. Причем грамотны были даже простые люди. Об уровне грамотности того времени можно судить по берестяным грамотам, найденным археологами в Новгороде. Это были личные переписки, договора и письма господ своим слугам. А раз господа писали письма слугам, значит, слуги умели читать! Это удивительно!
Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли у Київську Русь книги для богослужіння. Проте у багатьох поселеннях наших пращурів, особливо в Північному Причорномор'ї, археологи знаходили на кам'яних плитах, надгробках, амфорах таємничі й незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим і нині.
Перший історик давньої слов'янської писемності болгарський книжник, учений Чорногорець Храбр жив у X столітті при дворі болгарського царя Симеона. У книзі «Сказання про письмена» він розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни, будучи язичниками, читали за до рисок та зарубок. Другий етап — після прийняття християнства, коли писали римськими й грецькими письменами. Але було це письмо не пристосоване до слов'янської мови.
Так продовжувалося до тих пір, поки великі просвітителі слов'ян Кирило і Мефодій створили алфавіт.
Возникновение славянской письменности берет свое начало в IX веке, именно в то время был составлен алфавит. История составления славянского алфавита такова: Моравский князь Ростислав попросил Византийского императора Михаила III перевести христианские богослужебные книги с греческого на славянский язык. Михаил III поручил сие тяжкое задание греческим монахам Кириллу и Мефодию. Именно они и составили первую славянскую азбуку, сначала была составлена глаголица, а потом кириллица.
На основе кириллицы возникла не только русская письменность, но и письменность других славянских народов – сербов и болгар. Кириллица была значительно проще глаголицы по написанию букв, и именно поэтому получила более широкое распространение. Впоследствии кириллица полностью вытеснила глаголицу.
За свою деятельность Кирилл и Мефодий, были причислены русской православной церковью к лику святых. Создание славянского алфавита имело огромное значение для культурного и научного развития нашего народа. Кирилл и Мефодий совершили большое дело. Распространению письменности на Руси принятие христианства. При монастырях и церквях переводили и переписывали священные книги, открывали первые школы.
Уровень граомтности на Руси в XI – XII века был довольно высок. Причем грамотны были даже простые люди. Об уровне грамотности того времени можно судить по берестяным грамотам, найденным археологами в Новгороде. Это были личные переписки, договора и письма господ своим слугам. А раз господа писали письма слугам, значит, слуги умели читать! Это удивительно!