ответ:5 червня 1806 року Імператорським указом Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії.
У 1811 р. Олександрівську було герб.
На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на за Катерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівська раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).
У 1873 році завдяки проведенню через місто залізничної лінії Москва — Севастополь, Олександрівськ перетворюється в один з великих транзитних пунктів по перевезенню вантажів, у першу чергу хліба. До нього направлялись потоки вантажів з навколишніх населених пунктів, для того щоб далі перевезти їх вже залізницею. Активізувався розвиток промисловості. Завдяки появі з середини 19 ст. у краї нових промислових підприємств Олександрівськ поступово стає одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування.
У 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа і Вальмана, у 1890 р. — створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.
Подальший поштовх для розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами. Станом на 1897 р. в Олександрівську проживало майже 19 тис. чоловік, а напередодні першої світової війни населення міста досягло вже 63,6 тисяч чоловік. За даними перепису 1897 р. в місті мешкали 18849 чоловік, у тому числі українці — 8 101, євреї — 5 248, росіяни — 4 667[6]. На початку XX ст. у місті було 8 тис. будинків, 95 вулиць, 7 з яких були забруковані.
У 1893–1904 роках в Олександрівську було побудовано водогін від річки Мокрої Московки до центру. На 1910 рік довжина водогону досягла 14 кілометрів. Вода подавалася до будинків заможних городян у центрі Олександрівська. У 1910 р. побудована електростанція. У місті діяли 20 початкових загальноосвітніх шкіл, 5 реальних та 5 коммерційних училищ, 2 чоловічі та жіноча класичні гімназії.
У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.Події Української революції (весна — осінь 1917 року) знайшли відображення і в Олександрівську. У Запорізькому краї активно діяли українські національні партії, у першу чергу УСДРП та УПСР, активізувалася діяльність товариства «Просвіта». Після оприлюднення 7 листопада 1917 року III Універсалу Центральної Ради, 22 листопада 1917 Олександрівська рада рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) прийняла рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку, де місто увійшло до адміністративно-територіальної одиниці Січ.
Натомість місцеві більшовики не погодилися з рішенням Ради і почали збройне захоплення влади у місті. Бої між військами Центральної Ради та більшовиками тривали в Олександрівську з 12 по 15 грудня і завершились перемогою військ Центральної Ради. На боці місцевих більшовиків виступили більшовицькі загони під командування Анисимова, на боці української влади — частини 48-го донського козачого полку, кавалерийські ескадрони кримських татар.
Однак вже у січні 1918 місто було взято анархістами за підтримки загонів балтійських матросів, червоногвардійців з Москви, Петрограда та Катеринослава.[7] На чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Нікіфорова і Нестор Махно[8]. Більшовики розпочали політику, спрямовану на докорінну зміну існуючих соціально-економічних відносин. Розпочалася конфіскація великих та середніх промислових підприємств. Так 21 січня 1918 року було конфісковано завод ДЕКА. Розпочалися конфіскації, контрибуції, реквізиції майна, будинків промисловців, купців, домовласників.
Невдовзі після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року місто було відвойовано силами Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів.
У листопаді 1918 року в результаті антигетьманського повстання влада у місті перейшла до Директорії. До міста увійшли частини Катеринославського республіканського коша під командуванням М. Горобця. Однак уже в грудні 1918 було остаточно втрачено Українською державою під натиском більшовицьких сил.
19 вересня 1920 року містом заволоділи білогвардійські війська під командуванням Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу
У XIX столітті відбулося безліч соціально-економічних та політичних змін, які суттєво вплинули на розвиток багатьох країн світу. Деякі з головних рис цього періоду:
1. Індустріалізація: у ХІХ столітті відбувся швидкий розвиток промисловості, що призвело до зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва та розширення ринків збуту.
2. Капіталізм: індустріалізація та зростання продуктивності праці призвели до виникнення капіталізму як економічної системи, заснованої на приватній власності та ринкових відносинах.
3. Зростання населення: в ХІХ столітті населення багатьох країн світу значно збільшилося, що призвело до зростання споживання та збільшення попиту на товари.
4. Націоналізм: у XIX столітті національні рухи стали дедалі активнішими, що призвело до виникнення нових держав та перерозподілу територій.
5. Демократизація: у ХІХ столітті відбулося розширення політичних права і свободи громадян, що призвело до збільшення кількості виборців та можливостей для участі у політичному житті.
6. Колоніалізм: у XIX столітті багато європейських країн почали активно колонізувати інші частини світу, що призвело до експлуатації місцевих ресурсів та населення.
7. Імперіалізм: наприкінці XIX століття багато країн почали прагнути до створення імперій та розширення своєї влади за межами своїх кордонів.
Ці процеси суттєво вплинули на розвиток багатьох країн світу і вплинули на сучасний світ.
ответ:5 червня 1806 року Імператорським указом Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії.
У 1811 р. Олександрівську було герб.
На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на за Катерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівська раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).
У 1873 році завдяки проведенню через місто залізничної лінії Москва — Севастополь, Олександрівськ перетворюється в один з великих транзитних пунктів по перевезенню вантажів, у першу чергу хліба. До нього направлялись потоки вантажів з навколишніх населених пунктів, для того щоб далі перевезти їх вже залізницею. Активізувався розвиток промисловості. Завдяки появі з середини 19 ст. у краї нових промислових підприємств Олександрівськ поступово стає одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування.
У 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа і Вальмана, у 1890 р. — створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.
Подальший поштовх для розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами. Станом на 1897 р. в Олександрівську проживало майже 19 тис. чоловік, а напередодні першої світової війни населення міста досягло вже 63,6 тисяч чоловік. За даними перепису 1897 р. в місті мешкали 18849 чоловік, у тому числі українці — 8 101, євреї — 5 248, росіяни — 4 667[6]. На початку XX ст. у місті було 8 тис. будинків, 95 вулиць, 7 з яких були забруковані.
У 1893–1904 роках в Олександрівську було побудовано водогін від річки Мокрої Московки до центру. На 1910 рік довжина водогону досягла 14 кілометрів. Вода подавалася до будинків заможних городян у центрі Олександрівська. У 1910 р. побудована електростанція. У місті діяли 20 початкових загальноосвітніх шкіл, 5 реальних та 5 коммерційних училищ, 2 чоловічі та жіноча класичні гімназії.
У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.Події Української революції (весна — осінь 1917 року) знайшли відображення і в Олександрівську. У Запорізькому краї активно діяли українські національні партії, у першу чергу УСДРП та УПСР, активізувалася діяльність товариства «Просвіта». Після оприлюднення 7 листопада 1917 року III Універсалу Центральної Ради, 22 листопада 1917 Олександрівська рада рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) прийняла рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку, де місто увійшло до адміністративно-територіальної одиниці Січ.
Натомість місцеві більшовики не погодилися з рішенням Ради і почали збройне захоплення влади у місті. Бої між військами Центральної Ради та більшовиками тривали в Олександрівську з 12 по 15 грудня і завершились перемогою військ Центральної Ради. На боці місцевих більшовиків виступили більшовицькі загони під командування Анисимова, на боці української влади — частини 48-го донського козачого полку, кавалерийські ескадрони кримських татар.
Однак вже у січні 1918 місто було взято анархістами за підтримки загонів балтійських матросів, червоногвардійців з Москви, Петрограда та Катеринослава.[7] На чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Нікіфорова і Нестор Махно[8]. Більшовики розпочали політику, спрямовану на докорінну зміну існуючих соціально-економічних відносин. Розпочалася конфіскація великих та середніх промислових підприємств. Так 21 січня 1918 року було конфісковано завод ДЕКА. Розпочалися конфіскації, контрибуції, реквізиції майна, будинків промисловців, купців, домовласників.
Невдовзі після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року місто було відвойовано силами Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів.
У листопаді 1918 року в результаті антигетьманського повстання влада у місті перейшла до Директорії. До міста увійшли частини Катеринославського республіканського коша під командуванням М. Горобця. Однак уже в грудні 1918 було остаточно втрачено Українською державою під натиском більшовицьких сил.
19 вересня 1920 року містом заволоділи білогвардійські війська під командуванням Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу
Объяснение:
У XIX столітті відбулося безліч соціально-економічних та політичних змін, які суттєво вплинули на розвиток багатьох країн світу. Деякі з головних рис цього періоду:
1. Індустріалізація: у ХІХ столітті відбувся швидкий розвиток промисловості, що призвело до зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва та розширення ринків збуту.
2. Капіталізм: індустріалізація та зростання продуктивності праці призвели до виникнення капіталізму як економічної системи, заснованої на приватній власності та ринкових відносинах.
3. Зростання населення: в ХІХ столітті населення багатьох країн світу значно збільшилося, що призвело до зростання споживання та збільшення попиту на товари.
4. Націоналізм: у XIX столітті національні рухи стали дедалі активнішими, що призвело до виникнення нових держав та перерозподілу територій.
5. Демократизація: у ХІХ столітті відбулося розширення політичних права і свободи громадян, що призвело до збільшення кількості виборців та можливостей для участі у політичному житті.
6. Колоніалізм: у XIX столітті багато європейських країн почали активно колонізувати інші частини світу, що призвело до експлуатації місцевих ресурсів та населення.
7. Імперіалізм: наприкінці XIX століття багато країн почали прагнути до створення імперій та розширення своєї влади за межами своїх кордонів.
Ці процеси суттєво вплинули на розвиток багатьох країн світу і вплинули на сучасний світ.