До середини 80-х років в соціально-економічній системі СРСР розвинулися кризові явища. Радянська економіка остаточно втратила динамізм. Відбулося падіння темпів зростання в промисловості і продуктивності праці. Кризова ситуація склалася у сфері споживчого ринку і фінансів (у тому числі у зв'язку зі зниженням світових цін на нафту на початку 80-х років). В останні десятиліття СРСР і Росія в його складі за світовими показниками різко відставали за продуктивністю сільського господарства. Практикувався залишковий принцип фінансування соціальної сфери, науки і культури.
"Застій" в економіці поєднувався з великою питомою вагою військових витрат у бюджеті (45% коштів витрачалося на ВПК), падінням життєвого рівня, що викликало об'єктивну потребу в радикальних перетвореннях.
У 1965-1985 роки завершилося формування основних інститутів радянської бюрократичної системи. Одночасно все більш виразно виявлялися її неефективність і порочність (корупція, протекціонізм і т.д.). Відбувалася деградація правлячої верхівки суспільства-номенклатури, що стала оплотом консерватизму. Суспільство зіткнулося з явищем геронтократії, коли при владі опинилися старіючі, хворі лідери.
Ю.в. Андропов, який зайняв після смерті Брежнєва (листопад 1982 року) пост Генерального секретаря ЦК КПРС, спробував розгорнути боротьбу з корупцією, оновити систему за рахунок її очищення від «розклалися» елементів номенклатури і зміцнення дисципліни в суспільстві. Але ці починання прийняли характер традиційної радянської кампанії, а після смерті Андропова (Лютий 1984 року) і зовсім були згорнуті. Найвищу посаду в державі зайняв близький соратник Брежнєва 73-річний К.у. Черненко, який помер у березні 1985 року.
Проте, необхідність змін усвідомлювалася керівництвом країни. Андропов і в деякій мірі Черненко намагалися здійснити окремі назрілі перетворення (обмеження загального планування, зміна системи ціноутворення та ін.), Але ці спроби закінчилися безрезультатно. Прийшли в квітні 1985 року до влади «молоді» партійні керівники — м.с. Горбачов, є. К. Лігачов та інші поєднували в собі прихильність комуністичної ідеї і методам управління і прагнення до перетворення соціалістичного суспільства.
Позначилася криза і в соціальній сфері. На початку 80-х років реальні доходи на душу населення (порівняно з 1966-1970 роками) зменшилися майже втричі. Поступово, незважаючи на розвиток науки і техніки, погіршувалася якість охорони здоров'я — СРСР займав 50-е місце в світі за рівнем дитячої смертності.
Зберігалася зрівняльна і дефіцитна система розподілу в нижній частині соціальної піраміди приходила в протиріччя з охоронюваною системою привілеїв шару керуючих. Відчуження від політичної влади, засобів виробництва, а фактично і від громадянських прав призвело до соціальної апатії в суспільстві, деформації моралі, падіння моральності.
Посилення ідеологічного контролю, переслідування інакомислячих обернулося розвитком дисидентського руху, незважаючи на свою нечисленність, що отримав широкий резонанс за кордоном.
"Холодна війна" завдала удару по ідеї "природних союзників«, висунувши на перший план в США концепцію» імперії зла«, в СРСР — теза про»кривавий імперіалізм". "Холодна війна", що склалася біполярна система на чолі з СРСР і США, вилилися в їх суперництво і безперервну, виснажливу гонку озброєнь.
До середини 80-х років економічна неспроможність великодержавних домагань Радянського Союзу стала очевидною. Його союзниками в основному були слаборозвинені держави "третього світу".
Безсилля радянської військової машини демонструвала і зайшла в глухий кут Афганська авантюра. Все це відбувалося на тлі посилення економічного і технологічного відставання СРСР від розвинених країн, в яких на той час здійснювався перехід до інформаційного (постіндустріального) суспільства, тобто до ресурсозберігаючих технологій і наукомістких виробництв (мікроелектроніки, інформатики, робототехніки).
Российская императрица Екатерина II Великая родилась 2 мая (по старому стилю 21 апреля) 1729 года в городе Штеттине в Пруссии (ныне город Щецин в Польше), умерла 17 ноября (по старому стилю 6 ноября) 1796 года в Петербурге (Россия). Правление Екатерины II продолжалось более трех с половиной десятилетий, с 1762 по 1796 год. Российская императрица Екатерина II Великая родилась 2 мая (по старому стилю 21 апреля) 1729 года в городе Штеттине в Пруссии (ныне город Щецин в Польше), умерла 17 ноября (по старому стилю 6 ноября) 1796 года в Петербурге (Россия). Правление Екатерины II продолжалось более трех с половиной десятилетий, с 1762 по 1796 год. Оно было наполнено многими событиями во внутренних и внешних делах, осуществлением замыслов, продолжавших то, что делалось при Петре Великом. Период ее правления часто называют "золотым веком" Российской империи.
По собственному признанию Екатерины II, она не обладала творческим умом, но хорошо улавливала всякую дельную мысль и использовала ее в своих целях. Она умело подбирала себе не боясь людей ярких и талантливых. Именно поэтому екатерининское время отмечено появлением целой плеяды выдающихся государственных деятелей, полководцев, писателей, художников, музыкантов. Среди них великий русский полководец Александр Суворов, фельдмаршал Петр Румянцев-Задунайский, писатель-сатирик Денис Фонвизин, выдающийся русский поэт, предшественник Пушкина Гавриил Державин, русский историк-историограф, писатель, создатель "Истории государства Российского" Николай Карамзин, писатель, философ, поэт Александр Радищев, выдающийся русский скрипач и композитор, родоначальник русской скрипичной культуры Иван Хандошкин, дирижер, педагог, скрипач, певец, один из создателей русской национальной оперы Василий Пашкевич, композитор светской и церковной музыки, дирижер, педагог Дмитрий Бортянский.
В своих мемуарах Екатерина II так характеризовала состояние России в начале своего царствования:
Финансы были истощены. Армия не получала жалованья за 3 месяца. Торговля находилась в упадке, ибо многие ее отрасли были отданы в монополию. Не было правильной системы в государственном хозяйстве. Военное ведомство было погружено в долги; морское едва держалось, находясь в крайнем пренебрежении. Духовенство было недовольно отнятием у него земель. Правосудие продавалось с торга, и законами руководствовались только в тех случаях, когда они благоприятствовали лицу сильному.
Императрица так сформулировала задачи, стоящие перед российским монархом:
- Нужно просвещать нацию, которой должно управлять.
- Нужно ввести добрый порядок в государстве, поддерживать общество и заставить его соблюдать законы.
- Нужно учредить в государстве хорошую и точную полицию.
- Нужно расцвету государства и сделать его изобильным.
- Нужно сделать государство грозным в самом себе и внушающим уважение соседям.
Исходя из поставленных задач, Екатерина II осуществляла активную реформаторскую деятельность. Ее реформы затронули едва ли не все сферы жизни.
Убедившись в негодной системе управления, Екатерина II в 1763 году провела сенатскую реформу. Сенат был разделен на 6 департаментов, потеряв значение органа, осуществляющего руководство государственным аппаратом, и стал высшим административным и судебным учреждением.
В 1775 году Екатерине II было проведено более четкое территориальное деление империи. Территория стала делиться на административные единицы с определенным количеством податного (которое платило налоги) населения. Страна была разделена на 50 губерний с населением в 300-400 тысяч в каждой, губернии на уезды по 20-30 тысяч жителей. Город представлял самостоятельную административную единицу. Были введены выборные суды и "судебные палаты" для разбора уголовных и гражданских дел. Наконец, "совестные" суды для малолетних и больных.
При Екатерине началось системное развитие женского образования, в 1764 году были открыты Смольный институт благородных девиц, Воспитательное общество благородных девиц. Академия наук стала одной из ведущих в Европе научных баз. Были основаны обсерватория, физический кабинет, анатомический театр, ботанический сад, инструментальные мастерские, типография, библиотека, архив. В 1783 году основана Российская академия.
При Екатерине II значительно увеличилось население России, были построены сотни новых городов, казна увеличилась в четыре раза, стремительно развивались промышленность и сельское хозяйство – Россия впервые начала экспортировать хлеб.
При ней впервые в России были введены бумажные деньги.
Объяснение:
1. Передумови реформ.
До середини 80-х років в соціально-економічній системі СРСР розвинулися кризові явища. Радянська економіка остаточно втратила динамізм. Відбулося падіння темпів зростання в промисловості і продуктивності праці. Кризова ситуація склалася у сфері споживчого ринку і фінансів (у тому числі у зв'язку зі зниженням світових цін на нафту на початку 80-х років). В останні десятиліття СРСР і Росія в його складі за світовими показниками різко відставали за продуктивністю сільського господарства. Практикувався залишковий принцип фінансування соціальної сфери, науки і культури.
"Застій" в економіці поєднувався з великою питомою вагою військових витрат у бюджеті (45% коштів витрачалося на ВПК), падінням життєвого рівня, що викликало об'єктивну потребу в радикальних перетвореннях.
У 1965-1985 роки завершилося формування основних інститутів радянської бюрократичної системи. Одночасно все більш виразно виявлялися її неефективність і порочність (корупція, протекціонізм і т.д.). Відбувалася деградація правлячої верхівки суспільства-номенклатури, що стала оплотом консерватизму. Суспільство зіткнулося з явищем геронтократії, коли при владі опинилися старіючі, хворі лідери.
Ю.в. Андропов, який зайняв після смерті Брежнєва (листопад 1982 року) пост Генерального секретаря ЦК КПРС, спробував розгорнути боротьбу з корупцією, оновити систему за рахунок її очищення від «розклалися» елементів номенклатури і зміцнення дисципліни в суспільстві. Але ці починання прийняли характер традиційної радянської кампанії, а після смерті Андропова (Лютий 1984 року) і зовсім були згорнуті. Найвищу посаду в державі зайняв близький соратник Брежнєва 73-річний К.у. Черненко, який помер у березні 1985 року.
Проте, необхідність змін усвідомлювалася керівництвом країни. Андропов і в деякій мірі Черненко намагалися здійснити окремі назрілі перетворення (обмеження загального планування, зміна системи ціноутворення та ін.), Але ці спроби закінчилися безрезультатно. Прийшли в квітні 1985 року до влади «молоді» партійні керівники — м.с. Горбачов, є. К. Лігачов та інші поєднували в собі прихильність комуністичної ідеї і методам управління і прагнення до перетворення соціалістичного суспільства.
Позначилася криза і в соціальній сфері. На початку 80-х років реальні доходи на душу населення (порівняно з 1966-1970 роками) зменшилися майже втричі. Поступово, незважаючи на розвиток науки і техніки, погіршувалася якість охорони здоров'я — СРСР займав 50-е місце в світі за рівнем дитячої смертності.
Зберігалася зрівняльна і дефіцитна система розподілу в нижній частині соціальної піраміди приходила в протиріччя з охоронюваною системою привілеїв шару керуючих. Відчуження від політичної влади, засобів виробництва, а фактично і від громадянських прав призвело до соціальної апатії в суспільстві, деформації моралі, падіння моральності.
Посилення ідеологічного контролю, переслідування інакомислячих обернулося розвитком дисидентського руху, незважаючи на свою нечисленність, що отримав широкий резонанс за кордоном.
"Холодна війна" завдала удару по ідеї "природних союзників«, висунувши на перший план в США концепцію» імперії зла«, в СРСР — теза про»кривавий імперіалізм". "Холодна війна", що склалася біполярна система на чолі з СРСР і США, вилилися в їх суперництво і безперервну, виснажливу гонку озброєнь.
До середини 80-х років економічна неспроможність великодержавних домагань Радянського Союзу стала очевидною. Його союзниками в основному були слаборозвинені держави "третього світу".
Безсилля радянської військової машини демонструвала і зайшла в глухий кут Афганська авантюра. Все це відбувалося на тлі посилення економічного і технологічного відставання СРСР від розвинених країн, в яких на той час здійснювався перехід до інформаційного (постіндустріального) суспільства, тобто до ресурсозберігаючих технологій і наукомістких виробництв (мікроелектроніки, інформатики, робототехніки).
Российская императрица Екатерина II Великая родилась 2 мая (по старому стилю 21 апреля) 1729 года в городе Штеттине в Пруссии (ныне город Щецин в Польше), умерла 17 ноября (по старому стилю 6 ноября) 1796 года в Петербурге (Россия). Правление Екатерины II продолжалось более трех с половиной десятилетий, с 1762 по 1796 год. Оно было наполнено многими событиями во внутренних и внешних делах, осуществлением замыслов, продолжавших то, что делалось при Петре Великом. Период ее правления часто называют "золотым веком" Российской империи.
По собственному признанию Екатерины II, она не обладала творческим умом, но хорошо улавливала всякую дельную мысль и использовала ее в своих целях. Она умело подбирала себе не боясь людей ярких и талантливых. Именно поэтому екатерининское время отмечено появлением целой плеяды выдающихся государственных деятелей, полководцев, писателей, художников, музыкантов. Среди них великий русский полководец Александр Суворов, фельдмаршал Петр Румянцев-Задунайский, писатель-сатирик Денис Фонвизин, выдающийся русский поэт, предшественник Пушкина Гавриил Державин, русский историк-историограф, писатель, создатель "Истории государства Российского" Николай Карамзин, писатель, философ, поэт Александр Радищев, выдающийся русский скрипач и композитор, родоначальник русской скрипичной культуры Иван Хандошкин, дирижер, педагог, скрипач, певец, один из создателей русской национальной оперы Василий Пашкевич, композитор светской и церковной музыки, дирижер, педагог Дмитрий Бортянский.
В своих мемуарах Екатерина II так характеризовала состояние России в начале своего царствования:
Финансы были истощены. Армия не получала жалованья за 3 месяца. Торговля находилась в упадке, ибо многие ее отрасли были отданы в монополию. Не было правильной системы в государственном хозяйстве. Военное ведомство было погружено в долги; морское едва держалось, находясь в крайнем пренебрежении. Духовенство было недовольно отнятием у него земель. Правосудие продавалось с торга, и законами руководствовались только в тех случаях, когда они благоприятствовали лицу сильному.
Императрица так сформулировала задачи, стоящие перед российским монархом:
- Нужно просвещать нацию, которой должно управлять.
- Нужно ввести добрый порядок в государстве, поддерживать общество и заставить его соблюдать законы.
- Нужно учредить в государстве хорошую и точную полицию.
- Нужно расцвету государства и сделать его изобильным.
- Нужно сделать государство грозным в самом себе и внушающим уважение соседям.
Исходя из поставленных задач, Екатерина II осуществляла активную реформаторскую деятельность. Ее реформы затронули едва ли не все сферы жизни.
Убедившись в негодной системе управления, Екатерина II в 1763 году провела сенатскую реформу. Сенат был разделен на 6 департаментов, потеряв значение органа, осуществляющего руководство государственным аппаратом, и стал высшим административным и судебным учреждением.
В 1775 году Екатерине II было проведено более четкое территориальное деление империи. Территория стала делиться на административные единицы с определенным количеством податного (которое платило налоги) населения. Страна была разделена на 50 губерний с населением в 300-400 тысяч в каждой, губернии на уезды по 20-30 тысяч жителей. Город представлял самостоятельную административную единицу. Были введены выборные суды и "судебные палаты" для разбора уголовных и гражданских дел. Наконец, "совестные" суды для малолетних и больных.
При Екатерине началось системное развитие женского образования, в 1764 году были открыты Смольный институт благородных девиц, Воспитательное общество благородных девиц. Академия наук стала одной из ведущих в Европе научных баз. Были основаны обсерватория, физический кабинет, анатомический театр, ботанический сад, инструментальные мастерские, типография, библиотека, архив. В 1783 году основана Российская академия.
При Екатерине II значительно увеличилось население России, были построены сотни новых городов, казна увеличилась в четыре раза, стремительно развивались промышленность и сельское хозяйство – Россия впервые начала экспортировать хлеб.
При ней впервые в России были введены бумажные деньги.