ВИЗНАСТЕ МІСЦЕ КОЖНОЇ ПОДІЇ В ПЕРЕБІГОВІ РУЇНИ.
A. « Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п’ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур».
Б. «Брюховецький, маючи при собі чимало запорожців, невтомно турбувався про Чорну Раду. Він навіть до царської величності написав дозволу зібрати її. Він був певен, що коли вона збереться, то запорожці піднімуть бунт, заб’ють Сомка і Васюту, а його силою оберуть на гетьмана. Так воно опісля й сталося. Коли окольничий князь Гагін та стольник Кирило Йосипович Хлопов на виконання царського указу рушили на Ніжин, маючи намір провести вибори нового гетьмана, тоді Брюховецький з Гадяча і собі поспішив до них у Батурин і там, доволі довго розмовляючи з ними, настроїв їх прихильно до себе. А водночас він розіслав своїх запорожців у всі міста України і порадив всьому поспільству збиратися в Ніжин»... (З літопису Григорія Грабянки).
B. «Турецький султан... бажаючи сором лиця свого безчесного втолити, ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім’я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин здобувати його. Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, намагалися взяти його різними приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли». (З київського «Синопсиса»).
Г. «Виговський об’єднався з польським та татарським щонайдобірнішим воїнством і вирушив супроти Пушкаря на Полтаву, оскільки його посланці ніяк не могли полковника підкорити, а разом з воїнством і сам задумав піти, сподіваючись, що приводом до походу може служити неприязнь полковника та його ворожість до дій гетьмана... Спішно привів (татар) своїм на підмогу, вони перетяли дорогу, що вела на Полтаву, і стали на перехваті. А Пушкарів загін, перелякавшися татар, був розбитий Виговським. У цій січі, рубаючись разом зі своїми воїнами, загинув і Пушкар. А його воїнство, забачивши смерть свого начальника, вкрай переполошилось і кинулось втікати...». (З літопису Григорія Грабянки).
Д. «А Дорошенко після перемоги над Ханенком рушив, уже без перешкод, з усім козацьким та ординським військом від Ладижина під Кам’янець. Прибувши туди, допомагав туркам добувати Кам’янець, який, бувши уфундований від природи Божою силою, здававсь у людських очах геть-но нездобутним. Але що Бог захоче, те й зробить, бо той твердий град, не так від сили й ворожої зброї, як від нужди й міцного оточення, було в суботу 17 серпня добуто і захоплено під турецьку владу...». (З літопису Самійла Величка»).
1. люди, исповедующие христианство
2. весть о наступлении Царства Божия и рода человеческого, провозглашённая Иисусом Христом и апостолами
3. ближайшие ученики и последователи Иисуса Христа
4. представитель духовенства, одной из ступеней христианской церковной иерархии, рукополагаемый на священнодействие (совершение таинств) соответственно его чину
5. событие, ожидаемое во всех христианских конфессиях, предвозвещённое в Новом Завете
6. последний суд, совершаемый Богом над людьми с целью выявления праведников и грешников и определения награды первым и наказания последним
Объяснение:
ответ:Христиа́нство (от греч. Χριστός — «пома́занник», «месси́я») — авраамическая мировая религия, основанная на жизни и учении Иисуса Христа, описанных в Новом Завете. Христиане верят, что Иисус из Назарета есть Мессия, Сын Божий и человечества. Христиане не сомневаются в историчности Иисуса Христа.
Христиани́н — человек, исповедующий христианство. Большинство христиан не сомневаются в историчности Иисуса Христа, признавая Его Мессией, Сыном Божиим, Богом и человечества.
Евангелие — это книга Нового Завета. В переводе слово «Евангелие» означает — благая весть. Для нас это — весть о христианстве. Образно говоря, Евангелие — новый «договор» между Богом и человеком, который исполнил то, что было сказано в Ветхом Завете и начал новую эпоху отношений человечества с Богом. Именно из событий, описанных в Евангелии мы узнаем о земной жизни Христа и апостолов. Книги Нового Завета были написаны во второй половине I века. Первыми из новозаветных книг были написаны послания святых апостолов, вызванные необходимостью утверждения в вере недавно основанных христианских общин; но скоро явилась потребность и в систематическом изложении земной жизни Господа Иисуса Христа и Его учения. Вынос Евангелия и чтение отрывков из Нового Завета — важная часть богослужения во всех христианских конфессиях. Во время чтения Евангелия в западноевропейской традиции, где допускается сидеть во время некоторых моментов богослужения, прихожане всегда поднимаются со скамьи в знак благоговения перед Словом Божьим.
Апо́столы, ближайшие ученики и последователи Иисуса Христа, проповедовавшие Евангелие и устрояющие Церковь.
В узком смысле термин «апостол» относится к двенадцати непосредственным ученикам Христа (Мф. 10:2–4; Лк. 6:13–15); в более широком — также и к 70 ближайшим сподвижникам его Церкви, им избранным (Лк. 10:1, 2), называемым также апостолами от семидесяти.
Священник — священнослужитель второй степени священства. Имеет право совершать богослужения и все таинства кроме таинства рукоположения.м
ВТОРОЕ ПРИШЕСТВИЕ
возвращение Иисуса Христа на землю в конце времен, когда мир в его нынешнем состоянии прекратит свое существование. В новозаветных текстах оно именуется «явлением» или «пришествием» Иисуса Христа («явление Господа нашего Иисуса Христа» - 1 Тим 6. 14; «явление Господа Иисуса с неба» - 2 Фес 1. 7; «явление славы великого Бога и нашего Иисуса Христа» - Тит 2. 13; «пришествие Сына Человеческого» - Мф 24. 27, ср.: 1 Фес 2. 19; «Сын Человеческий, грядущий на облаках небесных с силою и славою великою» - Мф 24. 30). В рус. богословской лит-ре часто используется калька с греч.- «парусия».
Стра́шный суд, Су́дный день — в эсхатологии авраамических религий — последний суд, совершаемый Богом над людьми с целью выявления праведников и грешников и определения награды первым и наказания последним.