1) Полтавская битва – сражение между русской и шведской армией, произошедшее рядом с городом Полтавой. Считается одним из самых важных сражений Северной войны. Дата: 8 июля 1709 года.
3) Манифест о вольности дворянства – указ, изданный Петром III о вольности и свободы всему российскому дворянству. Дата: III / 1762 года.
2) Секуляризация церковных земель - процесс отнятия территорий принадлежавших церкви, со стороны Екатерины II. Реформа также упраздняла часть монастырей, устанавливала условия для содержания епархий. Дата: 1764 год.
Про його мужність складено чимало легенд. Зокрема, що під час облоги польського міста Каліш князь Данило Романович особисто проник за міські мури на розвідку, перевдягнувшись боярином, а обличчя закривши глухим шоломом. Почувши ж, як городяни на своїх зборах сперечаються, здавати їм місто чи ні, князь назвав своє справжнє ім’я і запропонував їм капітулювати перед ним особисто. Вражені його сміливістю й відвагою, поляки й уклали договір з хоробрим воїном.
А ще був направду мудрим і вірним даному слову. Мав Король Данило улюбленого коня Вітра, що не раз у боях служив йому вірою і правдою. Коли ж кінь постарів, король суворо наказав, аби коня пильнували, як зіницю ока: той, хто сповістить про смерть коня, потрапить у руки ката. Певна річ, смерть на жодні накази – навіть княжі, не зважає. Однак, коли надійшов чорний день, конюха рятував королівський блазень Олелько. Пішов до короля та й каже:
– Ваш коханий кінь їсти не їсть, пити не п’є, дихати не дихає і рухати не рухається.
– То він, напевно, здох! – вигукнув король.
– Правда ваша, але то не я сказав, а ви. І можете собі самі з катом домовитись… Король розсміявся і, замість кари, нагородив Олелька за дотепну витівку.
У незалежній Україні на його честь карбували срібні монети, а його іменем названо університет в Івано-Франківську, міжнародний аеропорт у Львові та славетну 24-ту окрему механізовану Бердичівську Залізну бригаду, Міжнародне спортивне товариство. Та й цього, як на мене, замало для гідного вшанування першого в історії Русі короля, що відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, яка за часів його князювання стала найбільшою державою Європи й праобразом першої української національної держави.
danylo03-Lviv
У 4 роки – на трон
Уперше на трон Данило зійшов саме у Галичі – хоч і зовсім не надовго – вже у 4-річному віці, на правах спадкоємця загиблого у битві батька, князя Романа. А вдруге – вже за підтримки бояр – у 10 років.
“У 1205 р. відбулося вокняжіння Данила у Галичі, яке на перших порах не викликало заперечень ні в польських, ні в угорських політичних колах, – пише доктор історичних наук Олександро Головко. – Восени 1205 року угорський король зустрівся з матір’ю Данила і Василька Анною в прикордонному галицькому місті-фортеці Саноку і визнав права Романовичів на Галич”.
Не зайве зауважити, що представники князівської династії Рюриковичів часто розпочинали політичну діяльність раніше, ніж дорослішали. До прикладу, у своєму “Повчанні” Володимир Мономах згадує, що він “тружал, пути дея и ловы с 13 лет”. Батько Данила, князь Роман, у 14 років став князем у Новгороді, де показав себе цілком зрілою і здатною для виконання ролі князя людиною у зіткненнях з ворожими місту сусідами. А у шістнадцять – розбив потужне військо суздальського князя Андрія Боголюбського.
Та й на загал, у тринадцять років у представників правлячої еліти чоловічої статі відбувалися важливі зміни: саме в цей час княжич проходив обряд підстригання і посадження на коня (“посаг”), після чого, як про це пише академік Д.Ліхачьов, ставав повнолітнім.
Але, крім володарських, у князів були важливі представницькі функції – уособлення державної влади. І молоді князі починали виконувати їх з моменту свого народження. Надто ж якщо у такому віці молодий княжич втрачав батька. Його повноваження, за звичай, виконував регент (у випадку Данила – його мати, княгиня Анна), але носієм державної влади, незалежно від віку, таки був спадкоємець князівського столу.
Саме таким юним спадкоємцем столу і довелося стати князеві Данилу. Адже 19 червня 1205 р. його батько, галицько-волинський князь Роман Мстиславич загинув внаслідок сутички з дружиною малопольських князів Лешка та Конрада на березі р. Вісла. А на той час Данилові було лише чотири роки…
Утім, владу номінального князя Данила та княгині-регентші не визнали південно-руські князі, що призвело незабаром до втрати Романовичами як Галича, так і Володимира. Відтак на Волині та Галичині до 1211 р. з перервою правили представники чернігівської династії Ігоревичів.
Та Романовичі доклали величезних зусиль, щоб повернути Галич. Зокрема, в 1211 р. у Галичині розгорається багаття великої війни. Галицькі бояри-вигнанці, що втекли в Угорщину від Ігоревичів, “просиша у короля Угорьского: дай нам отчича Галичю Данила”. Цей заклик бояр відповідав намірам Андрія ІІ, який послав через Карпати велике військо. А за ініціативою княгині Анни на Волині створюється велика коаліція волинян проти князів Ігоревичів, після розгрому яких всі учасники коаліції прибули до Галича, де в Успенському соборі й відбулися урочистості, пов’язані з коронацію Данила на галицькому престолі. Сталося це наприкінці літа – на початку вересня 1211 р.
1) Полтавская битва – сражение между русской и шведской армией, произошедшее рядом с городом Полтавой. Считается одним из самых важных сражений Северной войны. Дата: 8 июля 1709 года.
3) Манифест о вольности дворянства – указ, изданный Петром III о вольности и свободы всему российскому дворянству. Дата: III / 1762 года.
2) Секуляризация церковных земель - процесс отнятия территорий принадлежавших церкви, со стороны Екатерины II. Реформа также упраздняла часть монастырей, устанавливала условия для содержания епархий. Дата: 1764 год.
ответ: 1, 3, 2
Відповідь:
Про його мужність складено чимало легенд. Зокрема, що під час облоги польського міста Каліш князь Данило Романович особисто проник за міські мури на розвідку, перевдягнувшись боярином, а обличчя закривши глухим шоломом. Почувши ж, як городяни на своїх зборах сперечаються, здавати їм місто чи ні, князь назвав своє справжнє ім’я і запропонував їм капітулювати перед ним особисто. Вражені його сміливістю й відвагою, поляки й уклали договір з хоробрим воїном.
А ще був направду мудрим і вірним даному слову. Мав Король Данило улюбленого коня Вітра, що не раз у боях служив йому вірою і правдою. Коли ж кінь постарів, король суворо наказав, аби коня пильнували, як зіницю ока: той, хто сповістить про смерть коня, потрапить у руки ката. Певна річ, смерть на жодні накази – навіть княжі, не зважає. Однак, коли надійшов чорний день, конюха рятував королівський блазень Олелько. Пішов до короля та й каже:
– Ваш коханий кінь їсти не їсть, пити не п’є, дихати не дихає і рухати не рухається.
– То він, напевно, здох! – вигукнув король.
– Правда ваша, але то не я сказав, а ви. І можете собі самі з катом домовитись… Король розсміявся і, замість кари, нагородив Олелька за дотепну витівку.
У незалежній Україні на його честь карбували срібні монети, а його іменем названо університет в Івано-Франківську, міжнародний аеропорт у Львові та славетну 24-ту окрему механізовану Бердичівську Залізну бригаду, Міжнародне спортивне товариство. Та й цього, як на мене, замало для гідного вшанування першого в історії Русі короля, що відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, яка за часів його князювання стала найбільшою державою Європи й праобразом першої української національної держави.
danylo03-Lviv
У 4 роки – на трон
Уперше на трон Данило зійшов саме у Галичі – хоч і зовсім не надовго – вже у 4-річному віці, на правах спадкоємця загиблого у битві батька, князя Романа. А вдруге – вже за підтримки бояр – у 10 років.
“У 1205 р. відбулося вокняжіння Данила у Галичі, яке на перших порах не викликало заперечень ні в польських, ні в угорських політичних колах, – пише доктор історичних наук Олександро Головко. – Восени 1205 року угорський король зустрівся з матір’ю Данила і Василька Анною в прикордонному галицькому місті-фортеці Саноку і визнав права Романовичів на Галич”.
Не зайве зауважити, що представники князівської династії Рюриковичів часто розпочинали політичну діяльність раніше, ніж дорослішали. До прикладу, у своєму “Повчанні” Володимир Мономах згадує, що він “тружал, пути дея и ловы с 13 лет”. Батько Данила, князь Роман, у 14 років став князем у Новгороді, де показав себе цілком зрілою і здатною для виконання ролі князя людиною у зіткненнях з ворожими місту сусідами. А у шістнадцять – розбив потужне військо суздальського князя Андрія Боголюбського.
Та й на загал, у тринадцять років у представників правлячої еліти чоловічої статі відбувалися важливі зміни: саме в цей час княжич проходив обряд підстригання і посадження на коня (“посаг”), після чого, як про це пише академік Д.Ліхачьов, ставав повнолітнім.
Але, крім володарських, у князів були важливі представницькі функції – уособлення державної влади. І молоді князі починали виконувати їх з моменту свого народження. Надто ж якщо у такому віці молодий княжич втрачав батька. Його повноваження, за звичай, виконував регент (у випадку Данила – його мати, княгиня Анна), але носієм державної влади, незалежно від віку, таки був спадкоємець князівського столу.
Саме таким юним спадкоємцем столу і довелося стати князеві Данилу. Адже 19 червня 1205 р. його батько, галицько-волинський князь Роман Мстиславич загинув внаслідок сутички з дружиною малопольських князів Лешка та Конрада на березі р. Вісла. А на той час Данилові було лише чотири роки…
Утім, владу номінального князя Данила та княгині-регентші не визнали південно-руські князі, що призвело незабаром до втрати Романовичами як Галича, так і Володимира. Відтак на Волині та Галичині до 1211 р. з перервою правили представники чернігівської династії Ігоревичів.
Та Романовичі доклали величезних зусиль, щоб повернути Галич. Зокрема, в 1211 р. у Галичині розгорається багаття великої війни. Галицькі бояри-вигнанці, що втекли в Угорщину від Ігоревичів, “просиша у короля Угорьского: дай нам отчича Галичю Данила”. Цей заклик бояр відповідав намірам Андрія ІІ, який послав через Карпати велике військо. А за ініціативою княгині Анни на Волині створюється велика коаліція волинян проти князів Ігоревичів, після розгрому яких всі учасники коаліції прибули до Галича, де в Успенському соборі й відбулися урочистості, пов’язані з коронацію Данила на галицькому престолі. Сталося це наприкінці літа – на початку вересня 1211 р.
danylo03-Lviv2