В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
Лида147
Лида147
28.12.2020 03:57 •  История

Вкажіть скільки і які були старші факультети в університетах ?якими були основни заннятя в університети ?

Показать ответ
Ответ:
OwL505
OwL505
20.02.2020 20:18

В истории финикийцы известны, прежде всего, как предприимчивые торговцы и отважные мореплаватели. Они имели многочисленные колонии по всему Средиземноморью, их торговые корабли плавали и на Британские острова, и в Индию. Услугами моряков-финикийцев пользовались многие соседние государства.

Надо ли говорить, как необходимо было правителям Финикии, купцам и мореплавателям простая и надежная письменность. Соседствуя с Египтом, финикийцы хорошо знали египетское письмо. Известна им была и клинопись. Но слишком сложными казались им эти письмена — им нужно было что-то более доступное, практичное. И это «что-то» они нашли в изобретении гиксосов. Алфавит гиксосских писцов не успел получить окончательного оформления в систему письменности по причине кратковременности существования гиксосского государства. Взяв его за основу, в Южной Финикии была создана своя система письменности.
Финикийский алфавит состоял из 22 знаков (букв), следовавших друг за другом в строгой последовательности. Сами знаки-буквы имели простую для написания и запоминания форму. Каждый знак-буква выражал определенный согласный звук. Финикийцы дали буквам свои названия: для каждой буквы они подобрали слово, где первый звук соответствовал данной букве.

0,0(0 оценок)
Ответ:
demuazheldasha2
demuazheldasha2
15.03.2023 09:51

Галичина́ (пол. Galicja, нім. Galizien, їд. ליציע‎ – Galicje) — історична назва українських етнічних земель[1], історичний регіон України[2][3] та південно-східної Польщі. Займає території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (крім північної частини) областей України і Підкарпатського і Малопольського воєводств Польщі. Згідно з Енциклопедією Українознавства, в етнографічних межах має площу 55700 км².[4]

Назва «Галичина» походить від міста Галич — столиці Галицького князівства. З другої половини XIII століття політичним та культурним центром краю стало місто Львів. Серед інших найбільших міст Галичини є Краків, Івано-Франківськ (раніше Станіслав), Тернопіль, Ряшів та ін.

У період входження Галичини до складу Габсбургської імперії у ХVIII столітті, до Галичини було додано частину польських земель (Малопольща), включно з Краковом, і утворено провінцію Королівство Галичини та Володимирії, після чого виник умовний поділ на Західну (польську) і Східну (українську, основну) Галичину. Після 1850 р. межею поміж Східною і Західною Галичиною прийнято вважати не давню межу між Галицьким князівством (Руським королівством) та польськими князівствами, що пролягає по межиріччю Віслока і Дунайця та території так званої Сандомирської пущі[5], а межу розподілу між двома апеляційними судами у Львові і Кракові. Тому центром Західної Галичини вважалося місто Краків, Східної — Львів. Таким чином західна околиця українських земель була віднесена адміністративно до апеляційного суду в Кракові. Межі Східної Галичини майже повністю збігаються з кордонами Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), проголошеної 1 листопада 1918 року. Після окупації Галичини поляками в 1919 р. термін «Галичина» в офіційному вжитку був замінений на «Східна Малопольща».

У межах Галичини виділяють культурно-етнографічні регіони: Західне Поділля, Опілля, Наддністрянщина, Підгір'я, Покуття, Надсяння, північні частини Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини. За діалектними, етнографічними особливостями Галичина — регіон неоднорідний. Зокрема, на теренах краю побутують наддністрянський, бойківський, покутсько-буковинський, надсянський та лемківський говори.

Галичина мала як свою державність — Галицьке князівство (1084—1199), так і перебувала у складі різних держав, серед яких Галицько-Волинське князівство (1199—1349), Угорське королівство (1349—1387)[6], Королівство Польське (1387—1569), Річ Посполита (1569—1772), Королівство Галичини та Володимирії — коронний край, складова частина Габсбурзької монархії (1772—1804), Австрійської імперії (1804—1867) і Австро-Угорщини у 1772–1918 роках, Західноукраїнська Народна Республіка (1918—1919), Українська Народна Республіка (1919), Польська Республіка (1919—1939). Після Другої світової війни Галичина розділена кордоном: західна частина — у складі Польщі, а східна — у складі СРСР (до 1991 року) і України (з 1991 року).

Через часткову лібералізацію національної політики у Австро-Угорщині після «Весни народів» 1848 року Східна Галичина стала осередком розвитку української культури, літератури та науки, в той час як у підросійській Україні (у складі Російської імперії) проводилася політика жорсткого зросійщення і дискримінація української культури. Через це Східна Галичина отримала назву «Український П'ємонт».

Объяснение:

лови

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: История
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота