Історики часто ділять політичну історію руської держави на 3 основні періоди[26].
Підготовчий етап (VIII—IX століття). У цей час відбувається розселення слов'ян на північний схід і становлення внутрішньо- та міжплемінних відносин.
Конституціювання держави (кінець IX — початок X століття). Період швидкого зростання. Розпочинається 882 роком, коли на престол у Києві сів Олег. Здійснюються перші походи на Костянтинополь Олега та Ігоря 911, 943 років. Внутрішня політика княгині Ольги звернена на затвердження централізованої влади. Відбувається остаточне утвердження держави на міжнародній арені за активної діяльності Святослава I Хороброго. Закінчується етап смертю князя 972 року від рук половців. Було підкорено сусідні східнослов'янські племена, унаслідок чого утворилося величезне господарське й політичне об'єднання, здатне кинути виклик основним суперникам у цьому регіоні.
Розквіт держави (кінець X — початок XI століття). Період охоплює князювання Володимира Святославича (978—1015) та Ярослава I Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут переважає внутрішній розвиток. Було впроваджено християнство, що значною мірою вплинуло на політичне й культурне життя держави, а також вироблено кодекс законів.
Період феодальної роздробленості (середина XI — середина XIII століття). Він характеризується безупинними руйнівними князівськими чварами, зростанням загрози нападів кочових племен та економічним застоєм. Початок цього періоду, за різними оцінками, припадає на час смерті Ярослава I Мудрого 1054 року або кінець князювання останніх успішних правителів Києва — Володимира II Мономаха (1113-1125) та його сина Мстислава Великого (1125-1132)[27]. Феодальна роздробленість була узаконена на з'їзді князів у Любечі 1097 року. Після захоплення та розорення Києва суздальським князем Андрієм Боголюбським 1169 року, політичне й економічне значення міста впало.
Монгольська навала на Русь у 1237—1241 роках, руйнування Києва 1240 року й включення князівств до складу держави монголів — Золотої Орди, поклали край існуванню Київської Русі та незалежності окремих князівств.
Вообще то это называют не технический переворот, а Промышленная революция. И даже Первая промышленная революция. Состояла она в переходе от ручного труда к машинному и переходе от мануфактуры к фабричному производства.
Начало этой революции положило внедрение в производство нескольких близко связанных между собой изобретений: прядильного станка, паровой машины, новых технологий выплавки металла. Паровая машина обеспечила механические станки механическим приводом, а новые технологии выплавки металла позволили создавать более надежные механические машины во все возрастающих масштабах.
Промышленная революция началась в Англии, во второй половине 18 века. В других странах она началась несколько позднее. До сих пор нет единого мнения какие факторы были решающими для начала промышленной революции. Сказалась целая совокупность причин, совпали существовавшие в обществе потребности и возможности предложенные развитием науки и техники.
Текстильное производство, производство сукна являлось основной отраслью промышленности в Англии начиная с 16 века, если не ранее. Это производство имело большие объемы и приносило высокий доход. Иначе говоря, у английских промышленников была высокая заинтересованность в дальнейшем развитии текстильной отрасли и были деньги для этого развития. Именно по-этому внедрение новых технологий началось с текстильной промышленности. Так происходит почти всегда, внедрение инноваций происходит в том случае если оно позволяет генерировать прибыль большую чем уже имеющиеся технологии.
Объяснение:Періодизація
Історики часто ділять політичну історію руської держави на 3 основні періоди[26].
Підготовчий етап (VIII—IX століття). У цей час відбувається розселення слов'ян на північний схід і становлення внутрішньо- та міжплемінних відносин.
Конституціювання держави (кінець IX — початок X століття). Період швидкого зростання. Розпочинається 882 роком, коли на престол у Києві сів Олег. Здійснюються перші походи на Костянтинополь Олега та Ігоря 911, 943 років. Внутрішня політика княгині Ольги звернена на затвердження централізованої влади. Відбувається остаточне утвердження держави на міжнародній арені за активної діяльності Святослава I Хороброго. Закінчується етап смертю князя 972 року від рук половців. Було підкорено сусідні східнослов'янські племена, унаслідок чого утворилося величезне господарське й політичне об'єднання, здатне кинути виклик основним суперникам у цьому регіоні.
Розквіт держави (кінець X — початок XI століття). Період охоплює князювання Володимира Святославича (978—1015) та Ярослава I Мудрого (1034—1054), що було добою зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного та культурного розквіту. На противагу територіальному зростанню попереднього періоду тут переважає внутрішній розвиток. Було впроваджено християнство, що значною мірою вплинуло на політичне й культурне життя держави, а також вироблено кодекс законів.
Період феодальної роздробленості (середина XI — середина XIII століття). Він характеризується безупинними руйнівними князівськими чварами, зростанням загрози нападів кочових племен та економічним застоєм. Початок цього періоду, за різними оцінками, припадає на час смерті Ярослава I Мудрого 1054 року або кінець князювання останніх успішних правителів Києва — Володимира II Мономаха (1113-1125) та його сина Мстислава Великого (1125-1132)[27]. Феодальна роздробленість була узаконена на з'їзді князів у Любечі 1097 року. Після захоплення та розорення Києва суздальським князем Андрієм Боголюбським 1169 року, політичне й економічне значення міста впало.
Монгольська навала на Русь у 1237—1241 роках, руйнування Києва 1240 року й включення князівств до складу держави монголів — Золотої Орди, поклали край існуванню Київської Русі та незалежності окремих князівств.
Начало этой революции положило внедрение в производство нескольких близко связанных между собой изобретений: прядильного станка, паровой машины, новых технологий выплавки металла. Паровая машина обеспечила механические станки механическим приводом, а новые технологии выплавки металла позволили создавать более надежные механические машины во все возрастающих масштабах.
Промышленная революция началась в Англии, во второй половине 18 века. В других странах она началась несколько позднее. До сих пор нет единого мнения какие факторы были решающими для начала промышленной революции. Сказалась целая совокупность причин, совпали существовавшие в обществе потребности и возможности предложенные развитием науки и техники.
Текстильное производство, производство сукна являлось основной отраслью промышленности в Англии начиная с 16 века, если не ранее. Это производство имело большие объемы и приносило высокий доход. Иначе говоря, у английских промышленников была высокая заинтересованность в дальнейшем развитии текстильной отрасли и были деньги для этого развития. Именно по-этому внедрение новых технологий началось с текстильной промышленности. Так происходит почти всегда, внедрение инноваций происходит в том случае если оно позволяет генерировать прибыль большую чем уже имеющиеся технологии.