Во В начале XIV века в Северо-Восточной Руси самым почётным был титул князя

A) Смоленского

B) Владимирского

C) Рязанского

D) Московского

Во Княжество, которое выделялось Великим князем из своих владений в управление сыну, младшему брату, называлось

A) вотчина

B) наместничество

C) местничество

D) удельное княжество

Во В первой четверти XIV в. московские князья вели борьбу за лидерство в Северо-Восточной Руси с

A) Звенигородом

B) Новгородом

C) Тверью

D) Смоленском

Во Укажите период, к которому относится время правления Ивана Калиты.

A) первая половина XIV в

B) вторая половина XIV в.

C) первая половина XV в.

D) вторая половина XV в.

Во Что из перечисленного было одной из причин возвышения Москвы в XIV в.?

A) политика московских князей

B) распад Золотой Орды

C) отсутствие альтернативы Москве как центру объединения

D) республиканская форма правления

Во Сравните позиции Москвы и Твери в борьбе за роль центра объединения русских земель. Выберите и запишите в первую колонку порядковые номера черт сходства, а во вторую – порядковые номера черт различия.

1) город располагался на торговых путях

2) родоначальником княжеской династии стал один из сыновей Александра Невского

3) территория была защищена от нападений и с запада, и с востока густыми лесами и землями других княжеств

4) использование ордынского войска для борьбы с соперником

Получившуюся комбинацию цифр перенесите в строку ответов

Во К политике Ивана Калиты относится

A) издание нового свода законов

B) укрепление союза с Литвой для противостояния Орде

C) прекращение выплаты дани Орде

D) перенос резиденции митрополита в Москву

Во Что из перечисленного позволило Москве стать центром объединения русских земель?

A) отражение Москвой удара рыцарей-крестоносцев в XIII в.

B) более раннее возникновение Московского княжества, по сравнению с основными соперниками

C) политика, проводимая московскими князьями

D) отсутствие разрушений в Москве в ходе Батыева нашествия

Во Сравните позиции Москвы и Твери в борьбе за роль центра объединения русских земель. Выберите и запишите в первую колонку порядковые номера черт сходства, а во вторую – порядковые номера черт различия.

1) на княжеском престоле находились потомки Рюрика

2) поддержка князя митрополитом

3) разорение княжества в первой половине XIV в. в результате подавления мощного антиордынского восстания

4) расположение на торговых путях

Во Прочитайте отрывок из произведения современных историков и запишите прозвище князя, о котором идёт речь.

"Он точно уловил, что нужно Орде в тот момент: регулярный и всевозрастающий сбор дани хану, минуя ордынских вельмож... Николновская летопись сообщает, что, как только <...> укрепился на великокняжеском столе, наступила тишина на Русской земле и татары перестали её воевать... Он откупался от Орды, собирая дань; оставляя и себе немалую толику для укрепления Москвы."

Во Кто из перечисленных князей были сыновьями и продолжателями политики Ивана Каиты? Выберите двух князей.

A) Александр Невский

B) Семён Гордый

C) Александр Тверской

D) Иван Красный

E) Дмитрий Донской

У цю епоху сформувались деякі такі засади та елементи європ. життя. Йдеться перш за все про формування основ індустр. суспільства. Епоха охоплює ХVІІ-ХІХ ст. Проте філософія цього періоду завершується І третиною ХІХ ст., що є прикладом випереджаючого розвитку дух. процесів порівняно із політ. та соціально-економічних, що свідчить про творчий характер людс. мислення. За соц. змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Паралельно із змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, зникає “велика сім’я”, а натомість з’являється вільний, автономний індивід. В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів, але породжений нею тип активної самодіяльної особистості не лише не зникає, а знаходить все нові сфери прикладення своєї активності. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання. З’являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І.Ньютона. Вплив її на життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що виник “механістичний” світогляд. Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне; народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура; виникають Академії наук, з’являються перші газети та часописи, у тому числі – і наукові, з’являється міський транспорт. Все це приводить до того, що індивід постає основним суб’єктом життєдіяльності. Показовою для епохи стає фігура Робінзона–персонажа твору Дж.Свіфта, бо ця людина на ділі продемонструвала, як це можна зробити. Індивід спирається тепер у своїй здатності наодинці вибудовувати власне життя на свою діяльну активність. Індивід спирається тепер на мислення “здорового глузду”, яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти  та ясну, чітку і зрозумілу логіку. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді: світ тепер розглядається людиною як об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.  Природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності. Діяльність людей починають розглядати не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували філософ Д.Віко, учений Ж.Тюрго, філософ Й.Г.Гердер. Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як колообіг 3 епох – божественної, героїчної. Знаряддям досягнення свободи є знання. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.

Объяснение:

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ КРЕСТЬЯНЕНе сладив с крестьянским вопросом в его целом, Александр 1, а затем и Николай 1 обратили свой взор на ту группу крестьян, которая принадлежала казне и носила название государственных.Сперанский предложил сначала приступить к реформам в управлении казенными крестьянами, дабы показать хороший пример помещикам.Обширная категория государственных крестьян не была однородна. На севере, в старинных уездах” это были так называемые “черносошные крестьяне”. Здесь не развилось помещичьего землевладения. Этот край был всегда безопасен от внешнего нападения, его не от кого было оборонять. Служилые люди были здесь не нужны, как нужны были они по южной и западной границам.Черносошные крестьяне были относительно свободны, а земля принадлежала им на праве владения. Этим крестьянам было запрещено отчуждать землю в руки лиц, не несших тягло перед государством, передавать землю многочисленным на севере монастырям.Совершенно иное положение было у государственных крестьян юга России. В состав этой группы вошли прежде всего военные элементы: “однодворцы”, “старых служб служилые люди”, из которых в XVII в. формировался контингент солдатских, драгунских, рейтарских полков и т.д. Их селили на южных границах целыми группами, наделяя небольшими участками пашни, в поселениях возникли порядки сельской общины.С учреждением регулярной армии при Петре 1 эти крестьяне перестали быть нужны как служилые люди и были обложены наравне с другими крестьянами подушной податью и причислены к категории государственных крестьян.На востоке в состав этой группы вошли разного рода инородцы и масса сибирских крестьян, по положению своему ничем не отличавшихся от черносошных крестьян уездов.
ПОМЕЩИЧЬИ КРЕСТЬЯНЕ Половина крестьянского дохода шла помещику в виде оброка. Массовый голод крестьян был обычным явлением. Понятно, что крепостное население, питавшееся Бог знает чем (мхом, лебедой, древесной корой), вымирало. Смертность помещичьих крестьян превосходила рождаемость.