Вопрос третий. Особенностью культурных процессов в России в XVIII в. был переход от традиционной, церковной и замкнутой культуры к светской и европейской. Страна пережила настоящий духовный переворот. До петровских реформ в стране отсутствовала наука, светское образование, в духовной жизни господствовало религиозное мировоззрение. Реформаторская деятельность Петра затронула буквально все стороны жизни общества. Расскажите о зарождении российской науки, появлении светских школ и специального образования. Что Вам известно об издании первой газеты, основании Кунсткамеры, изменениях в быту. Эти преобразования Петра привели к социокультурному расколу «низов» и «верхов» общества. Носителями традиционной культуры продолжали оставаться крестьяне и городские обыватели. Следует подчеркнуть, что следствием этого раскола стало взаимное отчуждение образованной части общества и народа. Расскажите об открытии в России первого университета. Какова была в этом роль М. Ломоносова? Что Вы знаете о достижениях русской культуры в области науки, литературы, архитектуры, искусства в XVIII в. Какой вклад в развитие отечественной культуры внесла Екатерина II?
Територія Гетьманщини наприкінці XVII ст. охоплювала Лівобережну Україну та Київ з навколишньою місцевістю. Хоча п'ять слобідських полків очолювала полкова й сотенна старшина, але політично-адміністративну владу у Слобожанщині в основному здійснював від імені царського уряду воєвода Бєлгорода.
До травня 1686 р. Запорозька Січ підпорядковувалась адміністрації Польщі та Росії, воля гетьмана до уваги не бралася. За договором про "Вічний мир" від 26 квітня (6 травня) 1686 p., Польща відмовилася від протекторату над Січчю.
Від середини XVII ст. і до 80-х років XVIII ст. на Гетьманщині й до 1765 р. на Слобожанщині зберігалися особливі збройні сили — козацьке військо. Найбільшу групу становили "городові" козаки, тобто ті, що проживали в населених пунктах. Кількість їх протягом другої половини XVII — XVIII ст. була різною: формально — від 20 до ЗО тисяч, фактично — до 55—89 тисяч.
В 70-ті роки XVII ст. були сформовані "охотницькі" (наймані) полки, які використовували переважно для придушення народних виступів.
У липні 1765 р. маніфестом Катерини II замість розформованих слобідських полків були створені чотири гусарських та один уланський полки.
Тогочасна Гетьманщина була старшинсько-козацькою республікою, в якій старшина й козацтво становили елітарну верхівку, що користувалася привілеями й перевагами республіканського правління. На думку деяких учених, вона стала своєрідним сплавом людей Речі Посполитої та сотенно-полкової системи козацької армії. Військовий характер держави зберігався майже до кінця XVIII ст., породжуючи численні проблеми.
Хоча національні державні інститути у формі гетьманського уряду і полково-сотенного адміністративного устрою існували з 1663 по 1714 рік (з перервами) і на Правобережній Україні, але прерогативи гетьманського уряду у під російській Україні були значно ширшими й ефективнішими. Польська влада фактично не визнавала автономних прав правобережних гетьманів українського козацтва на території Волині, Київщини й Поділля.
Територія Української козацької держави з другої половини ХУЛ ст. на заході межувала з Річчю Посполитою по Дніпру, починаючи від порогів і доходячи до низинної течії р. Сак. Орель окреслювала південну межу краю, а північно-західний рубіж володінь Війська Запорозького і Польщі простягався вгору по Дніпру до Чигирина, звідти до Чорного лісу.
В окремі періоди кордони змінювалися: наприклад, у 1713 р. внаслідок російсько-турецького договору про мир південний кордон Туреччини пройшов між річками Орель і Самара. Крім того, навіть у 1745 р. Колегія іноземних справ Росії визнала, що державні кордони з Польщею остаточно не встановлені.
Суттєвим було й те, що до 1754 р. існували внутрішні кордони між власне Росією та Гетьманатом.
Китайська революція — серії великих політичних повстань в Китаї в 1911 - 1949, що призвели до правління Комуністичної партії і встановлення Китайської народної республіки. У 1912 національне повстання скинуло імператора Манчжурії династії Цін. У 1923-1925 - під керівництвом Сунь Ятсена розвився патріотичний рух, націоналісти Чан Кайші в 1925-49 або гоміньдан були зміщені зростаючим комуністичним рухом. Довгий кидок (10 тис. км) в 1934-35 армії комуністів, щоб уникнути атак націоналістів висунув Мао Цзедуна як комуністичного лідера. Під час Другої світової війни 1939-1945 різні китайські політичні лідери виступали проти вторгнення Японії. Конфлікти закінчилися громадянською війною 1946-49, коли сили націоналістів були розбиті, а Чан Кайши перебрався на острів Тайвань. З цього моменту було оголошено про існування Китайської народної республіки під керівництвом комуністичного лідера Мао Цзедуна.