Ярослав Осмомысл родился в 1130 году, и был сыном Галицкого князя Владимира Володаревича. Он был женат в 1149 году на дочери князя Юрия Долгорукого, Ольге.
Князь Владимир за время своего правления воевал с Волынским княжеством, и в результате захватил огромные земли на территории Волыни (современная Западная Украина, Румыния и Молдавия). Он умер в 1153 году, оставив сыну обширные территории и титул князя Галицкого.
В том же году началась война между Галицким княжеством и князем Изяславом Мстиславичем, великим князем Киевским, за Волынские земли. Битва под Теребовлем оказалась очень кровопролитной, и закончилась она отступлением Изяслава.
Ярослав, как и его отец, был умным и хитрым правителем. Он умел принимать поражение, пользоваться обстоятельствами и понимать и военные силы своего противника. Он находил себе сильных и надежных союзников для эффективной борьбы с Киевским княжеством – это были Польское и Венгерское королевства, которые в то время враждовали с Россией. Ярослав также улучшал отношения с Византией. От этих действий он скорее всего и получил свое название - “Осмомысл”, что означает что он был очень мудрым.
Ярослав не только вел успешные войны против Киевского княжества, но и улучшал экономику. Быстрыми темпами развивалось земледелие, ремесло и торговля с другими странами. Галицкое княжество процветало.
Правление Ярослава было очень успешным, и он скончался в 1187 году.
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Ярослав Осмомысл родился в 1130 году, и был сыном Галицкого князя Владимира Володаревича. Он был женат в 1149 году на дочери князя Юрия Долгорукого, Ольге.
Князь Владимир за время своего правления воевал с Волынским княжеством, и в результате захватил огромные земли на территории Волыни (современная Западная Украина, Румыния и Молдавия). Он умер в 1153 году, оставив сыну обширные территории и титул князя Галицкого.
В том же году началась война между Галицким княжеством и князем Изяславом Мстиславичем, великим князем Киевским, за Волынские земли. Битва под Теребовлем оказалась очень кровопролитной, и закончилась она отступлением Изяслава.
Ярослав, как и его отец, был умным и хитрым правителем. Он умел принимать поражение, пользоваться обстоятельствами и понимать и военные силы своего противника. Он находил себе сильных и надежных союзников для эффективной борьбы с Киевским княжеством – это были Польское и Венгерское королевства, которые в то время враждовали с Россией. Ярослав также улучшал отношения с Византией. От этих действий он скорее всего и получил свое название - “Осмомысл”, что означает что он был очень мудрым.
Ярослав не только вел успешные войны против Киевского княжества, но и улучшал экономику. Быстрыми темпами развивалось земледелие, ремесло и торговля с другими странами. Галицкое княжество процветало.
Правление Ярослава было очень успешным, и он скончался в 1187 году.
Рим:
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.