Религиозная война - это любая война, целью которой является установление веры или уничтожение иноверцев. Да, Реконкиста являлась в том числе и религиозной войной, так как ее основной целью было установление в Испании и Португалии христианских королевств и уничтожение мусульманских эмиратов и султанатов. При власти мусульман там по-прежнему существовало многочисленное христианское население, поэтому христианские монархи государств на севере Испании считали, что мусульмане незаконно правят там, а над христианским народом должны быть христианские короли.
Починаючи з 30-х років XII ст. у Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості. Держава, що виглядала міцною і непорушною, раптом почала втрачати політичну єдність і розділилася на півтора десятка князівств і земель. Це був закономірний процес, притаманний усім державам середньовічної Європи.
Перші її ознаки з'являються відразу після смерті Ярослава Мудрого. Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з'їздом князів (1097 р.) на якому було вирішено: "Хай кожен тримає вотчину свою". Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр.
Серед причин, які призвели до політичної роздрібненості Київської Русі, можна виділити такі:
Религиозная война - это любая война, целью которой является установление веры или уничтожение иноверцев. Да, Реконкиста являлась в том числе и религиозной войной, так как ее основной целью было установление в Испании и Португалии христианских королевств и уничтожение мусульманских эмиратов и султанатов. При власти мусульман там по-прежнему существовало многочисленное христианское население, поэтому христианские монархи государств на севере Испании считали, что мусульмане незаконно правят там, а над христианским народом должны быть христианские короли.
Объяснение:
Починаючи з 30-х років XII ст. у Київська Русь вступає в період феодальної роздробленості. Держава, що виглядала міцною і непорушною, раптом почала втрачати політичну єдність і розділилася на півтора десятка князівств і земель. Це був закономірний процес, притаманний усім державам середньовічної Європи.
Перші її ознаки з'являються відразу після смерті Ярослава Мудрого. Надалі роздробленість була закріплена Любецьким з'їздом князів (1097 р.) на якому було вирішено: "Хай кожен тримає вотчину свою". Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр.
Серед причин, які призвели до політичної роздрібненості Київської Русі, можна виділити такі: