Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830–1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 30-40-х рр. XIX ст поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві та ін.
на мою думку 1. які течії переважали в українському русі галичини в 60—70-х рр. xix ст.? 2. чим можна пояснити розкол, що виник в українському русі?
радикальна течія в українському русі галичини. вихід українського руху (як москвофілів, так і народовців) на широку політичну арену був наслідком розгортання в європі політичних рухів, поширення модерних європейських політичних теорій, зокрема соціалізму. новий імпульс українському руху в галичині дала східноукраїнська інтелігенція, яка на той час була більш освіченою та обізнаною в європейських політичних теоріях. цьому сприяла, зокрема, діяльність м. драгомано-ва, який закликав молодь підвищувати свій інтелектуальний рівень, знайомитись із кращими надбаннями культури й науки. на його заклики відгукнулася невелика група західноукраїнської молоді. так в українському русі виникла ще одна течія — радикальна.
перші прибічники м. драгоманова з’явились у віденському клубі українських студентів «січ». наприкінці 70-х рр. xix ст. його ідеї підтримували два львівські студентські гуртки: «академічний гурток» (перебував під впливом старорусинів) і народовський «дружній лихвар». згодом коло їхніх прихильників розширювалося. найбільш здібними послідовниками поглядів м. драгоманова стали іван франко та михайло павлик.
свою діяльність представники нової течії розпочали з активної пропагандистської роботи. із 1876 р. м. павлик та і. франко редагували журнал «друг». вони відкинули «язичіє», яким публікувався журнал, і перейшли на українську народну говірку. свої перші критичні статті діячі спрямували проти старорусинів. згодом вони зачепили й народовців, висміюючи їх за невисоку якість літературної продукції та консерватизм. проте основний удар припав на духовенство, яке радикально налаштована молодь намагалась усунути від керівної ролі в духовному житті суспільства. таку гостру критику неоднозначно сприйняли як провідники українського руху, так і загалом західноукраїнське суспільство.
Відчутного удару зазнало польське населення України після поразки повстання 1830–1831 рр. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків — учасників повстанського руху. Було вжито ряд репресивних заходів до польської освіти та культури. Таким чином у 30-40-х рр. XIX ст поляки на правобережжі з панівної нації перетворилися на соціально пригнічений етнос, який у подальшому помітно зменшився кількістю. Водночас чимало поляків, що втратили маєтки, поселилися у Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві та ін.
на мою думку 1. які течії переважали в українському русі галичини в 60—70-х рр. xix ст.? 2. чим можна пояснити розкол, що виник в українському русі?
радикальна течія в українському русі галичини. вихід українського руху (як москвофілів, так і народовців) на широку політичну арену був наслідком розгортання в європі політичних рухів, поширення модерних європейських політичних теорій, зокрема соціалізму. новий імпульс українському руху в галичині дала східноукраїнська інтелігенція, яка на той час була більш освіченою та обізнаною в європейських політичних теоріях. цьому сприяла, зокрема, діяльність м. драгомано-ва, який закликав молодь підвищувати свій інтелектуальний рівень, знайомитись із кращими надбаннями культури й науки. на його заклики відгукнулася невелика група західноукраїнської молоді. так в українському русі виникла ще одна течія — радикальна.
перші прибічники м. драгоманова з’явились у віденському клубі українських студентів «січ». наприкінці 70-х рр. xix ст. його ідеї підтримували два львівські студентські гуртки: «академічний гурток» (перебував під впливом старорусинів) і народовський «дружній лихвар». згодом коло їхніх прихильників розширювалося. найбільш здібними послідовниками поглядів м. драгоманова стали іван франко та михайло павлик.
свою діяльність представники нової течії розпочали з активної пропагандистської роботи. із 1876 р. м. павлик та і. франко редагували журнал «друг». вони відкинули «язичіє», яким публікувався журнал, і перейшли на українську народну говірку. свої перші критичні статті діячі спрямували проти старорусинів. згодом вони зачепили й народовців, висміюючи їх за невисоку якість літературної продукції та консерватизм. проте основний удар припав на духовенство, яке радикально налаштована молодь намагалась усунути від керівної ролі в духовному житті суспільства. таку гостру критику неоднозначно сприйняли як провідники українського руху, так і загалом західноукраїнське суспільство.