ответ:Саад-ад-дін, турецький історик і вихователь султана Мурада III (1574 – 1595), написав історію Туреччини, починаючи з Османа І, тобто з 698 р. хіджри, або з 1299 р. за європейським літочисленням. Перший том цієї праці був перекладений на італійську мову абатом Бруттаті і виданий у Відні в 1649 р. Два інші томи були перекладені на французьку мову французьким арабістом Антуаном Галланом в 1710 р. і надруковані в уривках у відомій праці Дарю з історії Венеціанської республіки, т. VIII, стор. 192–198.
Коли весна вже закінчувалася, султан Мехемед1, бачачи, що все готове і що всі війська вже зібрані, вирушив з божою поміччю в похід, наказавши одночасно везти на окремих возах величезні гармати, які він звелів виготовити для того, щоб зруйнувати стіни і башти [Константинополя]. Перед тим як вирушити в похід, він зробив генеральний огляд своєї армії, під час якого, віддавши хвалу богові і підбадьоривши начальників армії, візирів і війська, щоб вони показали свою військову доблесть, оголосив їм, що він має намір узяти місто Стамбул [Константинополь] і перетворити його в центр мусульманської релігії, сподіваючись на обіцянку пророка. І ось, бачачи загальне піднесення духу у осіб усіх рангів, бачачи, що нема жодної людини, яка не була б готова пролити свою кров за таку добру справу, він вирушив до Стамбула.
Мудрі потомки пророка і шейхи супроводили його і якийсь час ішли, за звичаєм, з армією, молячись за щасливий результат прийдешнього бою, після чого вони попрощались і пішли, щоб молитись у себе дома, поки триватиме похід, за винятком шейхів Акшемс-Еддіна і Акбююкбедеха, яких султан узяв з собою, щоб просити через них у бога до ... Вранці султан прибув на місце, і вся армія наблизилась і зайняла позиції перед стінами з боку суші, надзвичайно здивувавши обложених, які відчули страх, побачивши це військо, навіть незважаючи на те, що імператор [візантійський], попереджений про рішення султана, наказав укріпити всі слабі місця міста, через які було б легше почати напад, і сам він був сповнений твердої рішимості захищатися до кінця.
Перш, ніж султан почав облогу, імператор послав йому пропозицію взяти собі всі міста і їх околиці поза Стамбулом, але залишити йому, імператорові, місто, за що імператор платитиме султанові щорічну данину. Але султан, відкидаючи ці пропозиції, відповів, що шабля і його релігія нерозлучні, і зажадав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на баштах і стінах артилерію, воїнів, озброєних мушкетами і великими запасами смоли.
Поражения в Германии и Персии привели к тому, что империя перестала расширяться. Новых рабов было брать неоткуда - началась стагнация в экономике. К тому моменту римляне подрастеряли боевой пыл и разучились воевать - начали брать германских наёмников-федератов. Ну и общий уровень коррупции стал очень высок - сказывалось отсутствие потрясений в предыдущие пару веков. Последняя причина - отстутствие сильного императора, который смог бы вывести империю из кризиса, типа Диоклетиана или Константина.
ответ:Саад-ад-дін, турецький історик і вихователь султана Мурада III (1574 – 1595), написав історію Туреччини, починаючи з Османа І, тобто з 698 р. хіджри, або з 1299 р. за європейським літочисленням. Перший том цієї праці був перекладений на італійську мову абатом Бруттаті і виданий у Відні в 1649 р. Два інші томи були перекладені на французьку мову французьким арабістом Антуаном Галланом в 1710 р. і надруковані в уривках у відомій праці Дарю з історії Венеціанської республіки, т. VIII, стор. 192–198.
Коли весна вже закінчувалася, султан Мехемед1, бачачи, що все готове і що всі війська вже зібрані, вирушив з божою поміччю в похід, наказавши одночасно везти на окремих возах величезні гармати, які він звелів виготовити для того, щоб зруйнувати стіни і башти [Константинополя]. Перед тим як вирушити в похід, він зробив генеральний огляд своєї армії, під час якого, віддавши хвалу богові і підбадьоривши начальників армії, візирів і війська, щоб вони показали свою військову доблесть, оголосив їм, що він має намір узяти місто Стамбул [Константинополь] і перетворити його в центр мусульманської релігії, сподіваючись на обіцянку пророка. І ось, бачачи загальне піднесення духу у осіб усіх рангів, бачачи, що нема жодної людини, яка не була б готова пролити свою кров за таку добру справу, він вирушив до Стамбула.
Мудрі потомки пророка і шейхи супроводили його і якийсь час ішли, за звичаєм, з армією, молячись за щасливий результат прийдешнього бою, після чого вони попрощались і пішли, щоб молитись у себе дома, поки триватиме похід, за винятком шейхів Акшемс-Еддіна і Акбююкбедеха, яких султан узяв з собою, щоб просити через них у бога до ... Вранці султан прибув на місце, і вся армія наблизилась і зайняла позиції перед стінами з боку суші, надзвичайно здивувавши обложених, які відчули страх, побачивши це військо, навіть незважаючи на те, що імператор [візантійський], попереджений про рішення султана, наказав укріпити всі слабі місця міста, через які було б легше почати напад, і сам він був сповнений твердої рішимості захищатися до кінця.
Перш, ніж султан почав облогу, імператор послав йому пропозицію взяти собі всі міста і їх околиці поза Стамбулом, але залишити йому, імператорові, місто, за що імператор платитиме султанові щорічну данину. Але султан, відкидаючи ці пропозиції, відповів, що шабля і його релігія нерозлучні, і зажадав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на баштах і стінах артилерію, воїнів, озброєних мушкетами і великими запасами смоли.
Объяснение:
Объяснение:
Поражения в Германии и Персии привели к тому, что империя перестала расширяться. Новых рабов было брать неоткуда - началась стагнация в экономике. К тому моменту римляне подрастеряли боевой пыл и разучились воевать - начали брать германских наёмников-федератов. Ну и общий уровень коррупции стал очень высок - сказывалось отсутствие потрясений в предыдущие пару веков. Последняя причина - отстутствие сильного императора, который смог бы вывести империю из кризиса, типа Диоклетиана или Константина.