ответ:Развитие науки в начале XIX века: научные октрытия
Примечательно то, что в первой половине XIX века русскими моряками было совершено приблизительно 40 кругосветных путешествий. Начало подобным экспедициям положили выдающиеся деятели Ю.Ф. Лисянский и И.Ф. Крузенштерн.В 1821 году была открыта Антарктида - благодаря экспедиции М.П.Лазарева и Ф.Ф.Беллинсгаузена к Южному полюсу. А русское географическое сообщество начало свою работу в 1845 году.Развивались и другие, немаловажные науки, как астрономия, математика и физика. Образцовая астрономическая обсерватория под Петербургом была открыта в 1839 году и была оборудована крупным телескопом. Была создана Н.И. Лобачевским неевклидовая геометрия, а открытия и работы таких русских математиков, как М.В. Остроградский и В.Я. Буняковский, получили мировое признание.Физика развивалась быстрыми и ошеломляющими темпами: П.Л. Шиллинг создал электромагнитный телеграф в 1832 году, В.В. Петров также сделал важное открытие - электрическую дугу в 1802 году, Б.С. Якоби усердно работал нал созданием электрического двигателя и сделал еще одно открытие – гальваноплатиску.К началу XIX века относится и успешное развитие русской медицины и химии. А. М. Филомафитский работал над переливанием крови, а Н. И. Пирогов использовал наркоз при операциях, применяя обезболивающие средства и антисептики. Важным открытием для химии было получение анилиновых красителей из бензола – это удалось русскому химику Н. Н. Зинину.
Образование в первой половине XIX века
Значительное развитие образовательной системы России в начале XIX века было обусловлено, в первую очередь, социально-экономическими изменениями в стране. В этот период образование уже не является привилегией только для дворян и знатных людей, оно становится более общедоступным.Представители купечества, мещанства и ремесленники отныне имели возможность получить полноценное образование и обеспечить такую возможность и для своих детей. Наряду с уже созданными ранее крупными российскими университетами – Московский, Казанский, Петербургский – развиваются и дворянские учебные заведения.Созданная Александром I ступенчатая образовательная система продолжала развиваться и совершенствоваться. О высоком уровне развития в этой сфере говорит значительное увеличение количества библиотек, в том числе – и частных. Расширяется и усиливается влияние газет и журналов, многие из них становятся популярными – «Вестник Европы», «Северная пчела», «Сын отечества».Интерес к такому роду образования и развлечения постепенно увеличивает издание журналов. Повышение уровня образованности у населения обуславливается тем, что теперь разные слои общества могут получать необходимые для них и их деятельности знания. Поэтому сфера образования постепенно видоизменяется и совершенствуется, реагируя на изменения в социально-общественной среде.
Відповідь: Митрополит Андре́й Шепти́цький, ЧСВВ (мирське ім'я Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький; 29 липня1865, село Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — український релігійний діяч, меценат, граф. ЄпископУкраїнської греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького родуШептицьких. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен:Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит[1].
За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму, які однак не часто відвідував.
Зазнавав утисків більшовиків. Зокрема у 1939 році НКВСники розстріляли його брата Лева з дружиною Ядвігою в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби[2].
Його наступником став Йосиф Сліпий. Роман Марі́я Алекса́ндер Шептицький народився у с. Прилбичах (Яворівського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Яворівського району Львівської области, Україна). Майбутній Галицький Митрополит походив зі стародавнього русинського (українського) роду, який отримав австрійський графський титул, у XIX столітті зазнав спольщення, а члени родини стали франкомовними римо-католиками. Шляхетний рід отримав прізвище«Шептицький» від родового маєтку — села Шептиць (Шептич). При хрещенні за латинським обрядом у костелі Святої Трійці родового містечка Брухналя[3], яке відбулося 9 серпня 1865[4], отримав імена Роман, Александер, Марія.
Його тато — граф Іван (Ян) Кантій Реміґіан Шептицький, мати — графиня Софія (Зофія) Фредро[5]. Бабуся — Зофія зЯблоновських гербу Гжимала, дружина фундатора будівництва теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Станіслава Скарбека.[6]
Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці двох років, Єжи (Юрій) — 17-ти років. Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий — Казимир — успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став монахом-студитом і відомий як Климентій Шептицький. П'ятий — Александер. Шостий — Станіслав — офіцер Генерального штабу і військовий аташе Австро-Угорської імперії в Римі перед Першою світовою війною, потім став генералом польської армії. Сьомий — Леон — у 1939 році під час першого російсько-більшовицького вторгнення був замордований більшовиками у Прилбичах разом із дружиною[5].
Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги спогадів його матері Софії. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.
Першу освіту Роман здобув удома. Восени 1879 р. разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання в гімназії Св. Анни у містіКраків (Королівство Галичини та Володимирії). Невдовзі тут помер його брат Юрій. Роман та уся сім'я Шептицьких глибоко переживали цю втрату. 1 жовтня 1883 р. розпочав військову службу в Кракові. 8 січня 1884 р. його привели з казарми додому та діагностували скарлатину (супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів). У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужав, однак лікарі наполягли на звільненні з військової служби. Батькові вдалося звільнити Романа з війська, у травні родина повернулася з Кракова до Прилбичів[5].
Восени 1884 р. Роман та Олександр разом поїхали до Німецької імперії (Бреслав) на правничі студії в університеті. У 1886 р. вперше відвідав Рим. Влітку 1887 р. завершив університетські студії. 11 серпня цього року на пропозицію батька вирушив до Хирова в колегію єзуїтів. Через тиждень прибув уДобромильський монастир, щоб ознайомитись із життям отців василіян. У жовтні 1887 р. батько відправив Романа в подорож до Російської імперії, під час якої познайомився з філософом Володимиром Соловйовим та істориком Володимиром Антоновичем. Упродовж цієї подорожі відвідав Подільську губернію,Київ, Москву[5].
8 лютого 1888 р. у Римі взяв участь у загальній аудієнції Папи Лева ХІІІ. Завдяки старанням матері Софії 24 березня папа прийняв їх сім'ю на приватній аудієнції, під час якої Роман просив благословення на те, щоб стати василіянином. Лев ХІІІ не забув про цей візит і пригадав собі його через 11 років. 27 квітня 1888 р. Роман повернувся до Кракова, через 3 тижні здобув науковий ступінь доктора права[5].
ответ:Развитие науки в начале XIX века: научные октрытия
Примечательно то, что в первой половине XIX века русскими моряками было совершено приблизительно 40 кругосветных путешествий. Начало подобным экспедициям положили выдающиеся деятели Ю.Ф. Лисянский и И.Ф. Крузенштерн.В 1821 году была открыта Антарктида - благодаря экспедиции М.П.Лазарева и Ф.Ф.Беллинсгаузена к Южному полюсу. А русское географическое сообщество начало свою работу в 1845 году.Развивались и другие, немаловажные науки, как астрономия, математика и физика. Образцовая астрономическая обсерватория под Петербургом была открыта в 1839 году и была оборудована крупным телескопом. Была создана Н.И. Лобачевским неевклидовая геометрия, а открытия и работы таких русских математиков, как М.В. Остроградский и В.Я. Буняковский, получили мировое признание.Физика развивалась быстрыми и ошеломляющими темпами: П.Л. Шиллинг создал электромагнитный телеграф в 1832 году, В.В. Петров также сделал важное открытие - электрическую дугу в 1802 году, Б.С. Якоби усердно работал нал созданием электрического двигателя и сделал еще одно открытие – гальваноплатиску.К началу XIX века относится и успешное развитие русской медицины и химии. А. М. Филомафитский работал над переливанием крови, а Н. И. Пирогов использовал наркоз при операциях, применяя обезболивающие средства и антисептики. Важным открытием для химии было получение анилиновых красителей из бензола – это удалось русскому химику Н. Н. Зинину.
Образование в первой половине XIX века
Значительное развитие образовательной системы России в начале XIX века было обусловлено, в первую очередь, социально-экономическими изменениями в стране. В этот период образование уже не является привилегией только для дворян и знатных людей, оно становится более общедоступным.Представители купечества, мещанства и ремесленники отныне имели возможность получить полноценное образование и обеспечить такую возможность и для своих детей. Наряду с уже созданными ранее крупными российскими университетами – Московский, Казанский, Петербургский – развиваются и дворянские учебные заведения.Созданная Александром I ступенчатая образовательная система продолжала развиваться и совершенствоваться. О высоком уровне развития в этой сфере говорит значительное увеличение количества библиотек, в том числе – и частных. Расширяется и усиливается влияние газет и журналов, многие из них становятся популярными – «Вестник Европы», «Северная пчела», «Сын отечества».Интерес к такому роду образования и развлечения постепенно увеличивает издание журналов. Повышение уровня образованности у населения обуславливается тем, что теперь разные слои общества могут получать необходимые для них и их деятельности знания. Поэтому сфера образования постепенно видоизменяется и совершенствуется, реагируя на изменения в социально-общественной среде.
Объяснение:
Відповідь: Митрополит Андре́й Шепти́цький, ЧСВВ (мирське ім'я Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький; 29 липня1865, село Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — український релігійний діяч, меценат, граф. ЄпископУкраїнської греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького родуШептицьких. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен:Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит[1].
За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму, які однак не часто відвідував.
Зазнавав утисків більшовиків. Зокрема у 1939 році НКВСники розстріляли його брата Лева з дружиною Ядвігою в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби[2].
Його наступником став Йосиф Сліпий. Роман Марі́я Алекса́ндер Шептицький народився у с. Прилбичах (Яворівського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Яворівського району Львівської области, Україна). Майбутній Галицький Митрополит походив зі стародавнього русинського (українського) роду, який отримав австрійський графський титул, у XIX столітті зазнав спольщення, а члени родини стали франкомовними римо-католиками. Шляхетний рід отримав прізвище«Шептицький» від родового маєтку — села Шептиць (Шептич). При хрещенні за латинським обрядом у костелі Святої Трійці родового містечка Брухналя[3], яке відбулося 9 серпня 1865[4], отримав імена Роман, Александер, Марія.
Його тато — граф Іван (Ян) Кантій Реміґіан Шептицький, мати — графиня Софія (Зофія) Фредро[5]. Бабуся — Зофія зЯблоновських гербу Гжимала, дружина фундатора будівництва теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Станіслава Скарбека.[6]
Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці двох років, Єжи (Юрій) — 17-ти років. Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий — Казимир — успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став монахом-студитом і відомий як Климентій Шептицький. П'ятий — Александер. Шостий — Станіслав — офіцер Генерального штабу і військовий аташе Австро-Угорської імперії в Римі перед Першою світовою війною, потім став генералом польської армії. Сьомий — Леон — у 1939 році під час першого російсько-більшовицького вторгнення був замордований більшовиками у Прилбичах разом із дружиною[5].
Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги спогадів його матері Софії. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.
Першу освіту Роман здобув удома. Восени 1879 р. разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання в гімназії Св. Анни у містіКраків (Королівство Галичини та Володимирії). Невдовзі тут помер його брат Юрій. Роман та уся сім'я Шептицьких глибоко переживали цю втрату. 1 жовтня 1883 р. розпочав військову службу в Кракові. 8 січня 1884 р. його привели з казарми додому та діагностували скарлатину (супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів). У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужав, однак лікарі наполягли на звільненні з військової служби. Батькові вдалося звільнити Романа з війська, у травні родина повернулася з Кракова до Прилбичів[5].
Восени 1884 р. Роман та Олександр разом поїхали до Німецької імперії (Бреслав) на правничі студії в університеті. У 1886 р. вперше відвідав Рим. Влітку 1887 р. завершив університетські студії. 11 серпня цього року на пропозицію батька вирушив до Хирова в колегію єзуїтів. Через тиждень прибув уДобромильський монастир, щоб ознайомитись із життям отців василіян. У жовтні 1887 р. батько відправив Романа в подорож до Російської імперії, під час якої познайомився з філософом Володимиром Соловйовим та істориком Володимиром Антоновичем. Упродовж цієї подорожі відвідав Подільську губернію,Київ, Москву[5].
8 лютого 1888 р. у Римі взяв участь у загальній аудієнції Папи Лева ХІІІ. Завдяки старанням матері Софії 24 березня папа прийняв їх сім'ю на приватній аудієнції, під час якої Роман просив благословення на те, щоб стати василіянином. Лев ХІІІ не забув про цей візит і пригадав собі його через 11 років. 27 квітня 1888 р. Роман повернувся до Кракова, через 3 тижні здобув науковий ступінь доктора права[5].