Конституційний акт 1867 року (раніше носивший назву «Акт про Британську Північну Америку 1867 року», і досі відомий неофіційно як БПА Акт) є основною частиною Конституції Канади. Акт закріплює створення домініону та визначає основні функції уряду Канади, включаючи державну структуру, палату Громад, Сенат, юридичну систему і систему оподаткування. Акт отримав своє теперішнє ім'я в 1982 році разом з прийняттям конституції (що раніше підписувалася Британським парламентом), проте він досі значиться під історичним ім'ям в записах Великої Британії. За цей час також були внесені поправки: додана секція 92А, що дає провінціям більший контроль над непоновлюваними корисними копалинами.
Зміст
1 Вступ
2 Утворення
3 Розподіл повноважень
3.1 Мир, порядок і добре управління
3.2 Кримінальне право
3.3 Власність і громадянські права
3.4 Шлюб
4 Система правосуддя
4.1 Суди за статтею 96
5 Малий білль про права
5.1 Права на мови
6 Примітки
7 Посилання
Вступ
Акт починається з вступу, який оголошує, що три колонії: Канада, Нью-Брансвік і Нова Шотландія (які стали чотирма провінціями), — утворюють федерацію. Ця федерація, свідчить вступ, матиме «Конституцію принципово схожу на конституцію Великої Британії». Цей опис конституції є важливим в її тлумаченні. Як написав Пітер В. Хогг (Peter W. Hogg) у книзі «Конституційне право в Канаді», стверджують, що оскільки у Великій Британії була деяка свобода слова в 1867 році, вступна частина даного акту поширює це право і на Канаду навіть до підписання Канадської хартії прав і свобод в 1982 році; це є однією з основ юридичної теорії про права, що припускаються[1]. Більше того, оскільки Велика Британія має незалежну судову систему, Верховний суд Канади оголосив в широко відомій відповіді провінційним суддям від 1997 року, що вступ показує, що судова незалежність в Канаді гарантована конституцією. Політолог Ренд Дюк (Rand Dyck) критикує вступ, стверджуючи, що він «безнадійно застарів». Таким чином, він оголосив, що Конституційному Акту 1867 року «не вистачає надихаючого початку»[2].
Вступна частина Конституційного акту 1867 року не є єдиною вступною частиною Конституції Канади. Конституція має свій власний вступ.
Утворення
Докладніше: Канадська конфедерація
Акт про Британську Північну Америку 1867 року засновував Домініон Канада об'єднуючи Північно-американські британські колонії Провінція Канада, провінція Нью-Брансвік і Нова Шотландія. Два регіони провінції Канада, Канада Захід і Канада Схід (не плутати з сучасними Західною Канадою та Східною Канадою), були перейменовані в Онтаріо і Квебек, відповідно, і були однаково представлені в Парламенті Канади, як у канадській Палаті Громад, де прийнято визначати кількість представників за чисельністю населення, так і в канадському Сенаті, де Онтаріо, Квебек і прибережні регіони отримали рівну кількість сенаторів. Це утворення, або Конфедерація, було зроблено у відповідь на Явне призначення, проголошене США, щоб захистити британські володіння. Американська загроза була явно продемонстрована вторгненням в Канаду під час війни за незалежність США, англо-американської війни 1812 року та Феніанських набігів.
До БПА Акта, британські колонії Нью-Брансвік, Нова Шотландія і Острів Принца Едуарда обговорювали можливість злиття, щоб протистояти загрозі анексії Америкою, і щоб зменшити витрати на управління. Провінція Канада вступила в ці переговори за велінням британського уряду і призвела до нерішучості провінції Острів Принца Едуарда, яка відклала вступ до домініону на сім років. За іронією, конференція проходила на острові Принца Едуарда в Шарлоттаун.
Объяснение:
Конституційний акт 1867 року (раніше носивший назву «Акт про Британську Північну Америку 1867 року», і досі відомий неофіційно як БПА Акт) є основною частиною Конституції Канади. Акт закріплює створення домініону та визначає основні функції уряду Канади, включаючи державну структуру, палату Громад, Сенат, юридичну систему і систему оподаткування. Акт отримав своє теперішнє ім'я в 1982 році разом з прийняттям конституції (що раніше підписувалася Британським парламентом), проте він досі значиться під історичним ім'ям в записах Великої Британії. За цей час також були внесені поправки: додана секція 92А, що дає провінціям більший контроль над непоновлюваними корисними копалинами.
Зміст
1 Вступ
2 Утворення
3 Розподіл повноважень
3.1 Мир, порядок і добре управління
3.2 Кримінальне право
3.3 Власність і громадянські права
3.4 Шлюб
4 Система правосуддя
4.1 Суди за статтею 96
5 Малий білль про права
5.1 Права на мови
6 Примітки
7 Посилання
Вступ
Акт починається з вступу, який оголошує, що три колонії: Канада, Нью-Брансвік і Нова Шотландія (які стали чотирма провінціями), — утворюють федерацію. Ця федерація, свідчить вступ, матиме «Конституцію принципово схожу на конституцію Великої Британії». Цей опис конституції є важливим в її тлумаченні. Як написав Пітер В. Хогг (Peter W. Hogg) у книзі «Конституційне право в Канаді», стверджують, що оскільки у Великій Британії була деяка свобода слова в 1867 році, вступна частина даного акту поширює це право і на Канаду навіть до підписання Канадської хартії прав і свобод в 1982 році; це є однією з основ юридичної теорії про права, що припускаються[1]. Більше того, оскільки Велика Британія має незалежну судову систему, Верховний суд Канади оголосив в широко відомій відповіді провінційним суддям від 1997 року, що вступ показує, що судова незалежність в Канаді гарантована конституцією. Політолог Ренд Дюк (Rand Dyck) критикує вступ, стверджуючи, що він «безнадійно застарів». Таким чином, він оголосив, що Конституційному Акту 1867 року «не вистачає надихаючого початку»[2].
Вступна частина Конституційного акту 1867 року не є єдиною вступною частиною Конституції Канади. Конституція має свій власний вступ.
Утворення
Докладніше: Канадська конфедерація
Акт про Британську Північну Америку 1867 року засновував Домініон Канада об'єднуючи Північно-американські британські колонії Провінція Канада, провінція Нью-Брансвік і Нова Шотландія. Два регіони провінції Канада, Канада Захід і Канада Схід (не плутати з сучасними Західною Канадою та Східною Канадою), були перейменовані в Онтаріо і Квебек, відповідно, і були однаково представлені в Парламенті Канади, як у канадській Палаті Громад, де прийнято визначати кількість представників за чисельністю населення, так і в канадському Сенаті, де Онтаріо, Квебек і прибережні регіони отримали рівну кількість сенаторів. Це утворення, або Конфедерація, було зроблено у відповідь на Явне призначення, проголошене США, щоб захистити британські володіння. Американська загроза була явно продемонстрована вторгненням в Канаду під час війни за незалежність США, англо-американської війни 1812 року та Феніанських набігів.
До БПА Акта, британські колонії Нью-Брансвік, Нова Шотландія і Острів Принца Едуарда обговорювали можливість злиття, щоб протистояти загрозі анексії Америкою, і щоб зменшити витрати на управління. Провінція Канада вступила в ці переговори за велінням британського уряду і призвела до нерішучості провінції Острів Принца Едуарда, яка відклала вступ до домініону на сім років. За іронією, конференція проходила на острові Принца Едуарда в Шарлоттаун.