Столетняя война - это серия военных конфликтов между Англией и Францией, имевшая место между 1337 и 1453 годами. Рассмотрим ход Столетней войны кратко. Весь временной отрезок Столетней войны делят на четыре периода. Первый носит также название Эдвардианского - с 1337 по 1360 год. Второй период иначе называют Каролинским с 1360 до 1389. Третий по-другому обозначают как Ланкастерская война (1415-1420). И заключительный этап длился до 1453 года. Официальным поводом послужили притязания английского короля Эдуарда III на французский престол (его мать была сестрой недавно умершего короля). Он предъявил свои права в 1328 году. Ему было отказано, и он начал приготовления к войне.
Конфлікт в Кальмарські унії виник в 1448 році по смерті бездітного короля Хрістофера Віттельсбаха (Баварського), коли права на престол трьох країн заявили і шведи і датчани. Конфлікт тривав протягом наступних 70 років з перемінним успіхом сторін, доки в 1520 році король Данії та Норвегії Кристіан II Ольденбург не розбив шведську армію і не коронувався на престол Швеції. Недалекоглядна внутрішня політика Кристіана привела до повстань проти нього як в Данії, так і в Швеції, де його очолив Густав Ерікссон, війська якого взяли під контроль більшу частину Норвегії та Швеції і проголосити 6 червня 1523 року незалежність Швеції.
Рассмотрим ход Столетней войны кратко.
Весь временной отрезок Столетней войны делят на четыре периода.
Первый носит также название Эдвардианского - с 1337 по 1360 год. Второй период иначе называют Каролинским с 1360 до 1389. Третий по-другому обозначают как Ланкастерская война (1415-1420). И заключительный этап длился до 1453 года.
Официальным поводом послужили притязания английского короля Эдуарда III на французский престол (его мать была сестрой недавно умершего короля). Он предъявил свои права в 1328 году. Ему было отказано, и он начал приготовления к войне.
Конфлікт в Кальмарські унії виник в 1448 році по смерті бездітного короля Хрістофера Віттельсбаха (Баварського), коли права на престол трьох країн заявили і шведи і датчани. Конфлікт тривав протягом наступних 70 років з перемінним успіхом сторін, доки в 1520 році король Данії та Норвегії Кристіан II Ольденбург не розбив шведську армію і не коронувався на престол Швеції. Недалекоглядна внутрішня політика Кристіана привела до повстань проти нього як в Данії, так і в Швеції, де його очолив Густав Ерікссон, війська якого взяли під контроль більшу частину Норвегії та Швеції і проголосити 6 червня 1523 року незалежність Швеції.