Выберите правильные варианты ответов. Укажите один или несколько правильных вариантов ответа:

Маяк в VIII веке разрушили арабы во время завоевания Египта.

Александрийский маяк стоял на территории города.

Высота маяка равнялась 128 метрам.

Высота маяка равнялась 35 метрам.

На вершине маяка горело 4 костра - по краям верхнего яруса башни.

Маяк служил ориентиром для моряков, которые видели его свет с расстояния 60 километров.

Маяк был разрушен землетрясением в XIV веке.

Александрийский маяк стоял на острове Фарос.

На вершине маяка горел костер, свет которого усиливался благодаря вогнутым зеркалам.

Маяк служил для передачи световых сообщений в города Египта.

Импе́рия Вели́ких Мого́лов (самоназвание перс. گورکانیان‎ — Gurkâniyân) — название государства, возникшего на территории современных Индии, Пакистана и южного Афганистана. Государство существовало с 1526 по 1858 годы (фактически до середины XIX века). Название «Великие Моголы» появилось уже при английских колонизаторах. Термин «могол» применялся в Индии для обозначения мусульман Северной Индии и Центральной Азии[1].Империя основана Бабуром, вынужденным вместе со своими соратниками откочевать из Средней Азии на территорию Индостана. В составе войска Бабура были представители разных народов и племён, входивших в состав государства Тимуридов того времени, такие, как, например, тюркские[2][3][4], могольские[5][6][7] и другие племена.Бабур происходил из тюркизированного монгольского рода Барлас и относился к династииТимуридов. В. Бартольд сообщает, что некоторые факты позволяют заявлять, что язык моголов был монгольским[7]. Однако историк В. П. Юдин утверждал, что моголы были тюркоязычными племенами[8].

Відповідь:

надіюсь до Пояснення:

Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.

Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав  би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].