рита́нська імпе́рія (англ. British Empire) включала домініони, колонії, протекторати, мандати на інші території, що перебували під владою Сполученого Королівства та його держав-попередників. Виникла внаслідок заснування Королівством Англія заморських територій та торговельних постів в період з кінця 16 ст. по початок 18 ст. В період піку свого розквіту була найбільшою імперією в історії, а також протягом більше ста років була головною глобальною силою у світі. Станом на 1913 рік населення Британської імперії складало понад 412 млн осіб (23% населення світу на той час), а станом на 1920 рік площа імперії складала понад 35,5 млн кв. км (24% поверхні світу). Як наслідок її політична, юридична, мовна та культурна спадщина набули значного поширення. В часи піку її розвитку Британську імперію часто описували фразою "імперія, над якою ніколи не сідає сонце" (англ. the empire on which the sun never sets), оскільки через її величезні розміри сонце завжди світило принаймні над якоюсь її частиною.
Після Другої світової війни більшість колоній Британії стали незалежними. Спадкоємицею Британської імперії вважається Британська Співдружність.
Изначально война Швеции была объявлена Северным союзом в составе Саксонии, Речи Посполитой, Датско-Норвежского королевства и России. В первые годы войны шведам удалось одержать несколько убедительных побед, что привело к распаду Северного союза. Длительное время Россия фактически самостоятельно противостояла Швеции. Коалиция была восстановлена только в 1709 г., после поражения войск короля Карла XII в Полтавской битве, переломившей ход войны.
На разных этапах в войне участвовали: на стороне России — Ганновер, Нидерланды, Пруссия; на стороне Шведского королевства — Англия, Османская империя. Ощутимую поддержку Петру I в войне оказало украинское казачество, хотя незначительная его часть сражалась и на стороне Швеции.
Итоги войны
Согласно Ништадтскому миру Россия возобновила контроль над древними русскими землями в Прибалтике: от Выборга до Риги. Был отвоёван выход к морю, что привело к интенсификации морской торговли с Европой. Россия получила статус Великой европейской державы, что нашло своё отражение в провозглашении Российского государства империей. Петра I Алексеевича сенаторы удостоили титула Отца Отечества, Императора Всероссийского.
В то же время затяжная война обернулась огромными и экономическими, и демографическими потерями. Налоги с населения за период 1701-1724 гг. увеличились в 3,5 раза. Перепись населения 1710 г. показала сокращение общей численности населения на 20 %, а в областях, затронутых войной — до 40 %.
рита́нська імпе́рія (англ. British Empire) включала домініони, колонії, протекторати, мандати на інші території, що перебували під владою Сполученого Королівства та його держав-попередників. Виникла внаслідок заснування Королівством Англія заморських територій та торговельних постів в період з кінця 16 ст. по початок 18 ст. В період піку свого розквіту була найбільшою імперією в історії, а також протягом більше ста років була головною глобальною силою у світі. Станом на 1913 рік населення Британської імперії складало понад 412 млн осіб (23% населення світу на той час), а станом на 1920 рік площа імперії складала понад 35,5 млн кв. км (24% поверхні світу). Як наслідок її політична, юридична, мовна та культурна спадщина набули значного поширення. В часи піку її розвитку Британську імперію часто описували фразою "імперія, над якою ніколи не сідає сонце" (англ. the empire on which the sun never sets), оскільки через її величезні розміри сонце завжди світило принаймні над якоюсь її частиною.
Після Другої світової війни більшість колоній Британії стали незалежними. Спадкоємицею Британської імперії вважається Британська Співдружність.
Объяснение:
Изначально война Швеции была объявлена Северным союзом в составе Саксонии, Речи Посполитой, Датско-Норвежского королевства и России. В первые годы войны шведам удалось одержать несколько убедительных побед, что привело к распаду Северного союза. Длительное время Россия фактически самостоятельно противостояла Швеции. Коалиция была восстановлена только в 1709 г., после поражения войск короля Карла XII в Полтавской битве, переломившей ход войны.
На разных этапах в войне участвовали: на стороне России — Ганновер, Нидерланды, Пруссия; на стороне Шведского королевства — Англия, Османская империя. Ощутимую поддержку Петру I в войне оказало украинское казачество, хотя незначительная его часть сражалась и на стороне Швеции.
Итоги войны
Согласно Ништадтскому миру Россия возобновила контроль над древними русскими землями в Прибалтике: от Выборга до Риги. Был отвоёван выход к морю, что привело к интенсификации морской торговли с Европой. Россия получила статус Великой европейской державы, что нашло своё отражение в провозглашении Российского государства империей. Петра I Алексеевича сенаторы удостоили титула Отца Отечества, Императора Всероссийского.
В то же время затяжная война обернулась огромными и экономическими, и демографическими потерями. Налоги с населения за период 1701-1724 гг. увеличились в 3,5 раза. Перепись населения 1710 г. показала сокращение общей численности населения на 20 %, а в областях, затронутых войной — до 40 %.
Объяснение: