Бронзовый век выделяемая на основе данных археологии эпоха человеческой истории, характеризующаяся ведущей ролью изделий из бронзы, что было связано с улучшением обработки таких металлов как медь и олово, получаемых из рудных месторождений, и последующим получением из них бронзы. Бронзовый век является второй, поздней фазой эпохи раннего металла, сменившей медный век и предшествовавшей железному веку. В целом, хронологические рамки бронзового века: 35/33 13/11 вв. до н. э., но у различных культур они отличаются.
3 «Медный всадник»
4 Слово «бронза» произошло от названия небольшого итальянского городка Бриндизи на берегу Адриатического моря, который славился своими бронзовыми изделиями. Бронза – сплав двух металлов: меди и олова, который гораздо тверже своих компонентов. Колосс Родосский (бронза )
5 Выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. В начале бронзового века зона культур с металлом охватывала не более 8-10 млн. км², а к его концу их площадь возросла до млн. км². На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций. Ранний бронзовый век. Рубежом, отделявшим медный век от бронзового века, был распад Балкано-Карпатской металлургической провинции (1-я половина 4 тыс.) и формирование ок. 35/33 вв. Циркумпонтийской металлургической провинции. В пределах Циркумпонтийской металлургической провинции, доминировавшей на протяжении раннего и среднего бронзового века, были открыты и начали эксплуатироваться меднорудные центры Южного Кавказа, Анатолии, Балкано-Карпатского региона, Эгейских островов. К западу от неё функционировали горно-металлургические центры Южных Альп, Иберийского полуострова, Британских островов, к югу и юго- востоку металлоносные культуры известны в Египте, Аравии, Иране и Афганистане, вплоть до Пакистана.
6 Место и время открытия получения бронзы достоверно неизвестно. Можно предположить, что бронза была одновременно открыта в нескольких местах. Самые ранние оловянные изделия с примесями бронзы обнаружены в Ираке и Иране и датируются концом 4 тысячелетия д.н. э. Но есть свидетельства и более раннего появления бронзы в Таиланде в 5-ом. тысячелетии д.н. э. Содержащие примеси мышьяка изделия из бронзы производились в Анатолии и по обе стороны Кавказа в раннем 3-ем. тысячелетии до н. э. А некоторые бронзовые изделия майкопской культуры датируются ещё серединой 4-го тысячелетия д.н. э. Хотя этот вопрос спорный и другие результаты анализов говорят о том, что те же самые Майкопские бронзовые изделия изготовлены в середине 3-го тысячелетия д.н. э. Царь-колокол (бронза)
7 Средний бронзовый век. В среднем бронзовом веке (26/25 20/19 вв. д.н. э.) происходит расширение (в основном на север) зоны, занятой металлоносными культурами. Циркумпонтийская металлургическая провинция в основном сохраняет свою структуру и продолжает являться центральной системой производящих металлургических очагов Евразии Самое знаменитое из произведений искусства в соборе - бронзовая дверь епископа Бернварда.
8 Поздний бронзовый век Началом позднего бронзового века является распад Циркумпонтийской металлургической провинции на рубеже 3 и 2 тыс. и формирование целой цепи новых металлургических провинций, в разной степени отразивших важнейшие черты горно-металлургического производства, практиковавшиеся в центральных очагах Циркумпонтийской металлургической провинции. Среди металлургических провинций позднего бронзового века наиболее крупной была Евразийская степная металлургическая провинция (до 8 млн кв.км.), наследовавшая традиции Циркумпонтийской металлургической провинции. К ней с юга примыкала малая по площади, но отличающаяся особым богатством и разнообразием форм изделий, а также характером сплавов, Кавказская металлургическая провинция и Ирано- Афганская металлургическая провинция. Конная статуя Марка Аврелия
9 От Саяно-Алтая до Индокитая распространились производящие центры
Перша громадянська війна закінчилась поразкою короля і його політичного оточення. Після декількох військових поразок королівської армії Карл І втік до своїх союзників шотландців, але ті за значний грошовий викуп видали його парламенту.
Основна боротьба розгорнулася між групами так званих пресвітеріан і індепендентів. Пресвітеріани виражали інтереси крупної торгово-фінансової буржуазії і верхів дворянства. Вони стояли за конституційну монархію, реформу церкви, примирення з королем і негайне закінчення революції. Індепенденти спирались на торгову і промислову буржуазію, середнє дворянство(джентрі). Вони були прихильниками енергійного ведення війни, більш радикальної церковної реформи, а також деяких політичних і соціальних реформ. І якщо в пресвітеріан була більшість у парламенті, то в індепендентів – підтримка армії на чолі з Кромвелем. В результаті дій індепендентської армії її керівники влітку 1647р. здобули перемогу над пресвітеріанами Довгого парламенту і створили в палаті общин індепендентську більшість.
Розбіжності між різними течіями парламентської більшості наростали і весною 1648р. спалахнула Друга громадянська війна. Армія Кромвеля придушила виступи, вступила в Лондон і підтримала організований Радою офіцерів розгон монархічно налаштованих членів парламенту(близько 140). Після цього парламент став по суті знаряддям індепендентської диктатури.
Кульмінацією революції став організований по рішенню парламенту суд над королем Карлом І(січень 1649р.). В склад суду – першого у світовій історії суду нації над короною – були включені до 150 правників і членів парламенту. Судовий розгляд тривав 5 днів. В результаті Карл І був визнаний “тираном, зрадником, вбивцею і ворогом держави”. 30 січня 1649р. в присутності багаточисельного натовпу на лондонській торговій площі Карлу І відрубали голову.
Другий етап революції.Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за стратою Карла І Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів , члени якої не підтримали ідею суду над королем. Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общинПарламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1969р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.
Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово - диктаторського режиму і одноособової влади.
Бронзовый век выделяемая на основе данных археологии эпоха человеческой истории, характеризующаяся ведущей ролью изделий из бронзы, что было связано с улучшением обработки таких металлов как медь и олово, получаемых из рудных месторождений, и последующим получением из них бронзы. Бронзовый век является второй, поздней фазой эпохи раннего металла, сменившей медный век и предшествовавшей железному веку. В целом, хронологические рамки бронзового века: 35/33 13/11 вв. до н. э., но у различных культур они отличаются.
3 «Медный всадник»
4 Слово «бронза» произошло от названия небольшого итальянского городка Бриндизи на берегу Адриатического моря, который славился своими бронзовыми изделиями. Бронза – сплав двух металлов: меди и олова, который гораздо тверже своих компонентов. Колосс Родосский (бронза )
5 Выделяют ранний, средний и поздний этапы бронзового века. В начале бронзового века зона культур с металлом охватывала не более 8-10 млн. км², а к его концу их площадь возросла до млн. км². На протяжении бронзового века происходило формирование, развитие и смена ряда металлургических провинций. Ранний бронзовый век. Рубежом, отделявшим медный век от бронзового века, был распад Балкано-Карпатской металлургической провинции (1-я половина 4 тыс.) и формирование ок. 35/33 вв. Циркумпонтийской металлургической провинции. В пределах Циркумпонтийской металлургической провинции, доминировавшей на протяжении раннего и среднего бронзового века, были открыты и начали эксплуатироваться меднорудные центры Южного Кавказа, Анатолии, Балкано-Карпатского региона, Эгейских островов. К западу от неё функционировали горно-металлургические центры Южных Альп, Иберийского полуострова, Британских островов, к югу и юго- востоку металлоносные культуры известны в Египте, Аравии, Иране и Афганистане, вплоть до Пакистана.
6 Место и время открытия получения бронзы достоверно неизвестно. Можно предположить, что бронза была одновременно открыта в нескольких местах. Самые ранние оловянные изделия с примесями бронзы обнаружены в Ираке и Иране и датируются концом 4 тысячелетия д.н. э. Но есть свидетельства и более раннего появления бронзы в Таиланде в 5-ом. тысячелетии д.н. э. Содержащие примеси мышьяка изделия из бронзы производились в Анатолии и по обе стороны Кавказа в раннем 3-ем. тысячелетии до н. э. А некоторые бронзовые изделия майкопской культуры датируются ещё серединой 4-го тысячелетия д.н. э. Хотя этот вопрос спорный и другие результаты анализов говорят о том, что те же самые Майкопские бронзовые изделия изготовлены в середине 3-го тысячелетия д.н. э. Царь-колокол (бронза)
7 Средний бронзовый век. В среднем бронзовом веке (26/25 20/19 вв. д.н. э.) происходит расширение (в основном на север) зоны, занятой металлоносными культурами. Циркумпонтийская металлургическая провинция в основном сохраняет свою структуру и продолжает являться центральной системой производящих металлургических очагов Евразии Самое знаменитое из произведений искусства в соборе - бронзовая дверь епископа Бернварда.
8 Поздний бронзовый век Началом позднего бронзового века является распад Циркумпонтийской металлургической провинции на рубеже 3 и 2 тыс. и формирование целой цепи новых металлургических провинций, в разной степени отразивших важнейшие черты горно-металлургического производства, практиковавшиеся в центральных очагах Циркумпонтийской металлургической провинции. Среди металлургических провинций позднего бронзового века наиболее крупной была Евразийская степная металлургическая провинция (до 8 млн кв.км.), наследовавшая традиции Циркумпонтийской металлургической провинции. К ней с юга примыкала малая по площади, но отличающаяся особым богатством и разнообразием форм изделий, а также характером сплавов, Кавказская металлургическая провинция и Ирано- Афганская металлургическая провинция. Конная статуя Марка Аврелия
9 От Саяно-Алтая до Индокитая распространились производящие центры
Перша громадянська війна закінчилась поразкою короля і його політичного оточення. Після декількох військових поразок королівської армії Карл І втік до своїх союзників шотландців, але ті за значний грошовий викуп видали його парламенту.
Основна боротьба розгорнулася між групами так званих пресвітеріан і індепендентів. Пресвітеріани виражали інтереси крупної торгово-фінансової буржуазії і верхів дворянства. Вони стояли за конституційну монархію, реформу церкви, примирення з королем і негайне закінчення революції. Індепенденти спирались на торгову і промислову буржуазію, середнє дворянство(джентрі). Вони були прихильниками енергійного ведення війни, більш радикальної церковної реформи, а також деяких політичних і соціальних реформ. І якщо в пресвітеріан була більшість у парламенті, то в індепендентів – підтримка армії на чолі з Кромвелем. В результаті дій індепендентської армії її керівники влітку 1647р. здобули перемогу над пресвітеріанами Довгого парламенту і створили в палаті общин індепендентську більшість.
Розбіжності між різними течіями парламентської більшості наростали і весною 1648р. спалахнула Друга громадянська війна. Армія Кромвеля придушила виступи, вступила в Лондон і підтримала організований Радою офіцерів розгон монархічно налаштованих членів парламенту(близько 140). Після цього парламент став по суті знаряддям індепендентської диктатури.
Кульмінацією революції став організований по рішенню парламенту суд над королем Карлом І(січень 1649р.). В склад суду – першого у світовій історії суду нації над короною – були включені до 150 правників і членів парламенту. Судовий розгляд тривав 5 днів. В результаті Карл І був визнаний “тираном, зрадником, вбивцею і ворогом держави”. 30 січня 1649р. в присутності багаточисельного натовпу на лондонській торговій площі Карлу І відрубали голову.
Другий етап революції.Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за стратою Карла І Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів , члени якої не підтримали ідею суду над королем. Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.
Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общинПарламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.
Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1969р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.
Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово - диктаторського режиму і одноособової влади.