Новые веяния в области быта коснулись верхушки города – царского двора, бояр, богатых посадских людей.
Постепенно европейская модель жизни проникала в материально обеспеченную русскую среду. Главной чертой этих новшеств была забота о комфорте.
За столом появились приборы для еды и салфетки. В ход пошли скатерти и индивидуальная посуда. Для каждого члена семьи выделялась отдельная комната. Люди использовали индивидуальные предметы туалета. В богатых семьях встречалась посуда фаянсовая, оловянная и медная. В застолье обильно были представлены напитки — пиво, квас, меды на ягодах, привозные вина.
В больших каменных домах бояр Голицыных, Нарышкиных, Одоевских, Морозова и др. стены были покрыты дорогими обоями, тканями, кожей, коврами. В простенках висели зеркала и картины. В комнатах стояла красивая мебель. Люстры и множество свечей освещали помещения. Отдельные помещения выделялись под библиотеки.
Одежда хозяев и слуг таких домов была на западный манер, короткая и легкая, из дорогих тканей, украшенная золотым и серебряным шитьем и драгоценными камнями. Европейское платье должно было стать нормой для русского общества, но эта тенденция обрела свою силу не сразу, она должна была пробивать себе дорогу сквозь прочные устои вековых традиций народа. Тем не менее, общеевропейская мода, диктовавшаяся общепризнанным лидером - Парижем, в первой половине XVIII в. была уже принята привилегированными сословиями России.
Экипажи были легкие, на рессорах, со слугами на запятках. Концерты, различные развлечения, шахматы стали элементами быта богатых людей. В шахматной игре русские легко обыгрывали европейцев. Европеизировавшиеся люди делали прически, брили лицо, некоторые использовали парики.
Представители посадской верхушки жили скромнее (суконное платье, скромные мебель и посуда) . Но в их среде также наблюдалось стремление к комфорту.
В помещениях появляются картины, часы, зеркала. Для приема гостей используются парадные залы. На пирах зачастую накрывались столы на несколько тысяч гостей. Главным развлечением царя были псовая и соколиная охота.
Хоромы дворян были копией царских покоев в миниатюре. Они состояли из комплекса деревянных и каменных сооружений. В центре находилась печь. В окна вставляли слюду, или рыбьи пузыри. Мебель делалась из резного дерева. Полы делали деревянные, часто покрывали их коврами. Посуда была золотой и серебряной. Стеклянная посуда была редкостью.
Афіни: Хто мав право навчатися: Навчалися в школах хлопчики - діти переважно багатих афінян. Дівчаткам була доступною лише домашня освіта. До 7 років - сімейне виховання; з 7 до 13 років - мусична школа, де навчали літературі, граматиці, філософії, риториці: школа граматиста, де опановували грамоту і лічбу; школа кефариста, де займалися (літературно-музичне вихованням; з 13 до 18 р. - гімназійні школи: палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); з 18 до 20 років - ефебія (служба у війську). Головне завдання виховання: Різнобічний гармонійний розвиток особистості, презирство до фізичної праці (працювати мають раби). Чого навчали дітей: Правилам етичної поведінка, письму, читанню, лічбі, музиці, дбали про фізичне виховання.
Спарта: Хто мав право навчатися: Навчали хлопчиків. До 7 років - сімейне виховання; з 7 до 18 років - навчання в агеллах (військових загонах); з 18 до 20 р. - військова служба (ефебія) Дівчатка й жінки отримували військово-фізичну підготовку, аби вразі відсутності чоловіків могли себе захистити чи приборкати повстання ілотів. Головне завдання виховання: Виховати воїна-поневолювача ілотів, слухняність, витривалість і вміння перемагати труднощі і знегоди, переносити холод, голод, спеку. Чого навчали дітей:
Володіти зброєю, навчання читанню й письму, розвивали кмітливість, лаконічно висловлювати думки; військовим пісням і танцям, розвитку почуття краси тіла.
Ще мені більше подобається афінська система виховання, бо вона спонукала до реалізації можливостей людини, відображала її різносторонні потреби й бажання, тоді як спартанська система була направлена виключно на виховання воїна, при цьому ігнорувала будь-які інші потенційні людські можливості, обмежувала її всебічний гармонійний розвиток і тому була примітивною.
3)
Объяснение:
Новые веяния в области быта коснулись верхушки города – царского двора, бояр, богатых посадских людей.
Постепенно европейская модель жизни проникала в материально обеспеченную русскую среду. Главной чертой этих новшеств была забота о комфорте.
За столом появились приборы для еды и салфетки. В ход пошли скатерти и индивидуальная посуда. Для каждого члена семьи выделялась отдельная комната. Люди использовали индивидуальные предметы туалета. В богатых семьях встречалась посуда фаянсовая, оловянная и медная. В застолье обильно были представлены напитки — пиво, квас, меды на ягодах, привозные вина.
В больших каменных домах бояр Голицыных, Нарышкиных, Одоевских, Морозова и др. стены были покрыты дорогими обоями, тканями, кожей, коврами. В простенках висели зеркала и картины. В комнатах стояла красивая мебель. Люстры и множество свечей освещали помещения. Отдельные помещения выделялись под библиотеки.
Одежда хозяев и слуг таких домов была на западный манер, короткая и легкая, из дорогих тканей, украшенная золотым и серебряным шитьем и драгоценными камнями. Европейское платье должно было стать нормой для русского общества, но эта тенденция обрела свою силу не сразу, она должна была пробивать себе дорогу сквозь прочные устои вековых традиций народа. Тем не менее, общеевропейская мода, диктовавшаяся общепризнанным лидером - Парижем, в первой половине XVIII в. была уже принята привилегированными сословиями России.
Экипажи были легкие, на рессорах, со слугами на запятках. Концерты, различные развлечения, шахматы стали элементами быта богатых людей. В шахматной игре русские легко обыгрывали европейцев. Европеизировавшиеся люди делали прически, брили лицо, некоторые использовали парики.
Представители посадской верхушки жили скромнее (суконное платье, скромные мебель и посуда) . Но в их среде также наблюдалось стремление к комфорту.
В помещениях появляются картины, часы, зеркала. Для приема гостей используются парадные залы. На пирах зачастую накрывались столы на несколько тысяч гостей. Главным развлечением царя были псовая и соколиная охота.
Хоромы дворян были копией царских покоев в миниатюре. Они состояли из комплекса деревянных и каменных сооружений. В центре находилась печь. В окна вставляли слюду, или рыбьи пузыри. Мебель делалась из резного дерева. Полы делали деревянные, часто покрывали их коврами. Посуда была золотой и серебряной. Стеклянная посуда была редкостью.
Афіни:
Хто мав право навчатися:
Навчалися в школах хлопчики - діти переважно багатих афінян. Дівчаткам була доступною лише домашня освіта. До 7 років - сімейне виховання; з 7 до 13 років - мусична школа, де навчали літературі, граматиці, філософії, риториці: школа граматиста, де опановували грамоту і лічбу; школа кефариста, де займалися (літературно-музичне вихованням; з 13 до 18 р. - гімназійні школи: палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); з 18 до 20 років - ефебія (служба у війську).
Головне завдання виховання:
Різнобічний гармонійний розвиток особистості, презирство до фізичної праці (працювати мають раби).
Чого навчали дітей:
Правилам етичної поведінка, письму, читанню, лічбі, музиці, дбали про фізичне виховання.
Спарта:
Хто мав право навчатися:
Навчали хлопчиків. До 7 років - сімейне виховання; з 7 до 18 років - навчання в агеллах (військових загонах); з 18 до 20 р. - військова служба (ефебія) Дівчатка й жінки отримували військово-фізичну підготовку, аби вразі відсутності чоловіків могли себе захистити чи приборкати повстання ілотів.
Головне завдання виховання:
Виховати воїна-поневолювача ілотів, слухняність, витривалість і вміння перемагати труднощі і знегоди, переносити холод, голод, спеку.
Чого навчали дітей:
Володіти зброєю, навчання читанню й письму, розвивали кмітливість, лаконічно висловлювати думки; військовим пісням і танцям, розвитку почуття краси тіла.
Ще мені більше подобається афінська система виховання, бо вона спонукала до реалізації можливостей людини, відображала її різносторонні потреби й бажання, тоді як спартанська система була направлена виключно на виховання воїна, при цьому ігнорувала будь-які інші потенційні людські можливості, обмежувала її всебічний гармонійний розвиток і тому була примітивною.
P.S. це також як порівняння