Я ВАС УМОЛЯ Чому Болеслав дістав прізвисько «Хоробрий»?
2. Які території були приєднані до Польської держави за правління Болеслава Хороброго?
3. Чому Казимир ІІІ названий Великим?
4. Які реформи провів Казимир ІІІ у Польському королівстві?
5. Хто посідав головне місце у сеймі?
6. Які верстви суспільства мали право брати участь у засіданнях
сейму?
7. Які повноваження мав сейм?
8. Яка династія була започаткована у Королістві Польському?
9. Чим відзначився польський король Ягайло в управлінні державою?
10. У чому полягало значення Грюнвальдської битви?

История христианства в Римской империи охватывает период от зарождения христианства в первой половине I века до распада Западной Римской империи. В течение II века христианство распространилось практически по всей Римской империи, во II веке появилась обширнаяапологетическая литература, а также послания и сочинения авторитетных христианских авторов.

Само превращение Римской империи из языческой в христианскую состоялось медленно, в течение нескольких столетий; мы различаем в нём следующие эпохи:

эпоху зародышного развития Христианства в Римской империи под сеньюиудаизма, до еврейского восстания и второго разрушения иерусалимского храма (полвека после смерти Иисуса Христа);эпоху гонений и в то же время открытого распространения христианства до признания его равноправной религией Константином Великим, с подразделением её на:эпоху спорадических гонений (при Домициане, Антонинах и Северах) иэпоху гонений универсальных, имевших целью уничтожениехристианской церкви (в смутный период и при Диоклетиане);эпоху перевеса христианства и разрушения язычества (от Константина Великого до шестого века).

Во всех названных периодах следует различать:

политическую и культурную историю христианства,историю развития христианских догматов в борьбе с ересями иисторию христианской литературы.

Другими словами, чисто историческую, богословскую и литературно-историческую точку зрения.

По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.

По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.

По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).

По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.