Величезний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX - на початку XX ст. мали досягнення науки і техніки. То був час великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію у природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.
Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частинку - електрон, що входив до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою, неподільною мірою матерії, сам складається з дрібних частинок. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Беккерель, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик М. Планк установив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як гадали раніше, а окремими пучками - квантами. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони - негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив датський фізик Н. Бор, який ввів уявлення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на Іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї Планка та Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики - квантової механіки.
Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час І рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн опублікував працю "До електродинаміки тіл", в якій було закладено основи теорії відносності.
Объяснение:
Величезний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX - на початку XX ст. мали досягнення науки і техніки. То був час великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію у природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.
Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частинку - електрон, що входив до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою, неподільною мірою матерії, сам складається з дрібних частинок. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Беккерель, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик М. Планк установив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як гадали раніше, а окремими пучками - квантами. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони - негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив датський фізик Н. Бор, який ввів уявлення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на Іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї Планка та Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики - квантової механіки.Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час І рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн опублікував працю "До електродинаміки тіл", в якій було закладено основи теорії відносності.