Каза́хское ха́нство Қазақ хандығы; также Казачья Орда— казахское государство на территории современного Казахстана и сопредельных с ним государств (1465—1847), образовавшееся в процессе распада Золотой Орды в 1465 году и Узбекского ханства в 1468 году.
1465 — 1822 (1847)[1]
Столица
Сузак (1465—1469)
Сыгнак (1469—1511, 1521—1599)
Сарайчик (1511—1521)
Туркестан (1599—1729)
Ташкент (1729—1781)
Язык(и)
казахский, тюркский (литературный)
Официальный язык
казахский
Религия
ислам суннитского толка
Площадь
3,2 млн км² в период расцвета
Население
2,5 млн (1800) —
казахи, каракалпаки, ногайцы, кыргызы, алтайцы
Законодательство
доблестный путь Касым хана, древний путь Есым хана, семь установлений
Преемственность
← Золотая Орда
← Узбекское ханство
← Могулистан
Старший жуз →
Средний жуз → Младший жуз →
Российская империя →
Медиафайлы на Викискладе
При Касым-хане Казахское ханство достигло наивысшего расцвета. После его смерти началась гражданская война, но уже при Хак-Назар-хане ханство было восстановлено в прежних границах.
В XV—XVI веках, в результате сопротивления внешней агрессии ханство разделилось на жузы — Старший Средний (Орта жүз) и Младший .При султане Абылай хане три жуза признали его ханом Казахского ханства. После его смерти ханство вновь распалось на три жуза, но уже хан Кенесары был провозглашён общеказахским ханом восстановленного Казахского ханства
Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
Каза́хское ха́нство Қазақ хандығы; также Казачья Орда— казахское государство на территории современного Казахстана и сопредельных с ним государств (1465—1847), образовавшееся в процессе распада Золотой Орды в 1465 году и Узбекского ханства в 1468 году.
1465 — 1822 (1847)[1]
Столица
Сузак (1465—1469)
Сыгнак (1469—1511, 1521—1599)
Сарайчик (1511—1521)
Туркестан (1599—1729)
Ташкент (1729—1781)
Язык(и)
казахский, тюркский (литературный)
Официальный язык
казахский
Религия
ислам суннитского толка
Площадь
3,2 млн км² в период расцвета
Население
2,5 млн (1800) —
казахи, каракалпаки, ногайцы, кыргызы, алтайцы
Законодательство
доблестный путь Касым хана, древний путь Есым хана, семь установлений
Преемственность
← Золотая Орда
← Узбекское ханство
← Могулистан
Старший жуз →
Средний жуз → Младший жуз →
Российская империя →
Медиафайлы на Викискладе
При Касым-хане Казахское ханство достигло наивысшего расцвета. После его смерти началась гражданская война, но уже при Хак-Назар-хане ханство было восстановлено в прежних границах.
В XV—XVI веках, в результате сопротивления внешней агрессии ханство разделилось на жузы — Старший Средний (Орта жүз) и Младший .При султане Абылай хане три жуза признали его ханом Казахского ханства. После его смерти ханство вновь распалось на три жуза, но уже хан Кенесары был провозглашён общеказахским ханом восстановленного Казахского ханства
Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.