Однією з найбільших у Другій світовій війні була Сталінградська битва - битва на Волзі. Вона мала дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ, друга — контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італійсько-румунсько-угорського угруповання на Волзі. Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався в середині червня 1942 р. на далеких до нього підступах, коли п’ять добре озброєних німецьких армій і три армії союзниць — Італії, Румунії й Угорщини рушили з харківського напрямку й форсували Сіверський Донець і Дон. Для Червоної армії знову розпочалася чорна смуга. Некомпетентність керівництва, зокрема непідготовані контратаки, вкотре призвели до сотень тисяч полонених і величезних утрат техніки та зброї. Усе це стало наслідком помилки Сталіна, який вважав, що головний удар німецьких військ знову буде спрямовано на Москву. Однак наприкінці серпня 1942 р. німецьке військо вже було на околицях Сталінграда.
Сталінградська битва зачепила особисті амбіції диктаторів, а відтак перетворилася на символ боротьби двох тоталітарних режимів, протистояння їхніх лідерів. Після впертих і безплідних спроб штурмом скинути радянські війська у Волгу німецьке командування в середині жовтня віддало наказ про перехід до оборони. На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР.
Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагали величезних зусиль німецьких тилових служб і економіки. Мобілізації вичерпали німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставали остарбайтери, тоді як радянська економіка нарощувала випуск воєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режим зумів за короткий час налагодити діяльність за Уралом потужного військово-промислового комплексу.
Процесс собирания русских земель, начавшийся в XIV в. , завершился в конце XV — начале XVI века образованием централизованного Русского государства. К середине XV в. великий князь Московский являлся самым могущественным правителем на Руси. В княжении Ивана III (правил в 1462— 1505 гг. ) были присоединены к Москве Ярославское и Ростовское княжества, ликвидирована самостоятельность Новгорода, а затем и Тверского княжества. С момента присоединения последнего в 1485 г. Иван III стал титуловать себя великим князем «всея Руси» . Однако объединение проходило в сложных условиях.
Иван III последовательно и с большим дипломатическим талантом решал задачи, стоящие перед государством. Первоначально все его усилия были сосредоточены на ликвидации ига Золотой Орды, а также налаживанию отношений с выделившимися из нее Казанским (1438 г.) , Крымским (1443 г. ) и Астраханским (1459 г. ) ханствами. Затем он намеревался приступить к возвращению исконно русских, украинских и белорусских земель, отторгнутых Литвою. И третьей его задачей являлось открытие выхода к Балтийскому морю.
правильно
Объяснение:
Однією з найбільших у Другій світовій війні була Сталінградська битва - битва на Волзі. Вона мала дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ, друга — контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італійсько-румунсько-угорського угруповання на Волзі. Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався в середині червня 1942 р. на далеких до нього підступах, коли п’ять добре озброєних німецьких армій і три армії союзниць — Італії, Румунії й Угорщини рушили з харківського напрямку й форсували Сіверський Донець і Дон. Для Червоної армії знову розпочалася чорна смуга. Некомпетентність керівництва, зокрема непідготовані контратаки, вкотре призвели до сотень тисяч полонених і величезних утрат техніки та зброї. Усе це стало наслідком помилки Сталіна, який вважав, що головний удар німецьких військ знову буде спрямовано на Москву. Однак наприкінці серпня 1942 р. німецьке військо вже було на околицях Сталінграда.
Сталінградська битва зачепила особисті амбіції диктаторів, а відтак перетворилася на символ боротьби двох тоталітарних режимів, протистояння їхніх лідерів. Після впертих і безплідних спроб штурмом скинути радянські війська у Волгу німецьке командування в середині жовтня віддало наказ про перехід до оборони. На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР.
Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагали величезних зусиль німецьких тилових служб і економіки. Мобілізації вичерпали німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставали остарбайтери, тоді як радянська економіка нарощувала випуск воєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режим зумів за короткий час налагодити діяльність за Уралом потужного військово-промислового комплексу.
Процесс собирания русских земель, начавшийся в XIV в. , завершился в конце XV — начале XVI века образованием централизованного Русского государства. К середине XV в. великий князь Московский являлся самым могущественным правителем на Руси. В княжении Ивана III (правил в 1462— 1505 гг. ) были присоединены к Москве Ярославское и Ростовское княжества, ликвидирована самостоятельность Новгорода, а затем и Тверского княжества. С момента присоединения последнего в 1485 г. Иван III стал титуловать себя великим князем «всея Руси» . Однако объединение проходило в сложных условиях.
Иван III последовательно и с большим дипломатическим талантом решал задачи, стоящие перед государством. Первоначально все его усилия были сосредоточены на ликвидации ига Золотой Орды, а также налаживанию отношений с выделившимися из нее Казанским (1438 г.) , Крымским (1443 г. ) и Астраханским (1459 г. ) ханствами. Затем он намеревался приступить к возвращению исконно русских, украинских и белорусских земель, отторгнутых Литвою. И третьей его задачей являлось открытие выхода к Балтийскому морю.