Османська імперія — одна з найвеличніших середньовічних держав. Вона більшою мірою впливала на розвиток інших народів, зокрема, європейських, аніж вбирала їхні здобутки. Турки отримували надвисокі прибутки від торгівлі між Європою та Азією. Щоправда, те не сприяло перетворенню їхніх міст у культурні центри, як це відбулося в Італії. По-перше, величезні кошти витрачалися на утримання дворів султанів та їх гаремів. По-друге, через глибоку набожність османи відкидали чужоземні, насамперед, християнські надбання. Наприклад, проповідники ісламу тривалий період не дозволяли друкувати книжки. Навіть арабськомовні примірники, які в XVI-XVII ст. публікували на Заході, були під забороною. Водночас у країні шанували освіту. Є відомості, що ще в 1331 р. заснували першу медресе (школу). Згодом із-поміж багатьох виокремилися два типи таких закладів. У «зовнішніх» вивчали «підвалини життя» — арабську мову й точні науки. У «внутрішніх» — «вище знання» — релігію. Учневі належало опанувати всі предмети, оскільки вони доповнювали один одного, наближали до божественної істини. Після завоювання міста Константинополь султан Мехмед II перетворив вісім церков у навчальні заклади й призначив туди досвідчених педагогів, які виховували улемів (богословів, правознавців).
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1922 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала Азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших.
Османська імперія — одна з найвеличніших середньовічних держав. Вона більшою мірою впливала на розвиток інших народів, зокрема, європейських, аніж вбирала їхні здобутки. Турки отримували надвисокі прибутки від торгівлі між Європою та Азією. Щоправда, те не сприяло перетворенню їхніх міст у культурні центри, як це відбулося в Італії. По-перше, величезні кошти витрачалися на утримання дворів султанів та їх гаремів. По-друге, через глибоку набожність османи відкидали чужоземні, насамперед, християнські надбання. Наприклад, проповідники ісламу тривалий період не дозволяли друкувати книжки. Навіть арабськомовні примірники, які в XVI-XVII ст. публікували на Заході, були під забороною. Водночас у країні шанували освіту. Є відомості, що ще в 1331 р. заснували першу медресе (школу). Згодом із-поміж багатьох виокремилися два типи таких закладів. У «зовнішніх» вивчали «підвалини життя» — арабську мову й точні науки. У «внутрішніх» — «вище знання» — релігію. Учневі належало опанувати всі предмети, оскільки вони доповнювали один одного, наближали до божественної істини. Після завоювання міста Константинополь султан Мехмед II перетворив вісім церков у навчальні заклади й призначив туди досвідчених педагогів, які виховували улемів (богословів, правознавців).
Объяснение:
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1922 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала Азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших.