Фетишизм — віра в надприродні властивості різних предметів або об'єктів. фетиші — це, як правило, матеріальні предмети, яким приписуються надприродні властивості. у східних слов'ян це — стріла, плуг, чаша, пізніше — меч. магія (буквально — чаклунство) — віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину. існує багато різновидів магії: виробнича, лікувальна, землеробська, , військова тощо. у стародавніх слов'ян — це ворожбитство, замовляння, заклинання та ін. тотемізм — віра в те, що людина має родинні зв'язки з певним видом тварин. тотем вважався покровителем роду, його шанували і забороняли вбивати. пізніше родинних зв'язків стали шукати з рослинами, явищами природи (вітром, снігом, дощем, сонцем, зорями і т. землеробські культи — це поклоніння богам-покровителям землеробства, тваринництва та інших господарських занять. особливо шанувалися богині, що впливали на родючість полів, розвиток рослинного і тваринного світу. шаманство — це віра в методи екстатичного спілкування з надприродними силами спеціально визначених для цього осіб. вірили, що дух (злий чи добрий) може вселитися в шамана і чинити певні дії. шаманам приписувалась здатність передбачення, узнавання, померлого у підземному світі, впливу на довкілля, забезпечення успіху для роду, його захист від різних негод. шамани — прообраз штатних служителів культу в розвинених релігіях. всі ці форми ранніх релігійн
Правление царя Ивана Грозного ( 1533-1584) характеризуется следующими направлениями во внутренней политике: Во-первых, проведением опричнины с 1565 года по 1572 год, в результате которой страна была разделена на ЗЕМЩИНУ и опричнину. Столицей последней стала АЛЕКСАНДРОВСКАЯ СЛОБОДА. Самым ярым опричником был МАЛЮТА СКУРАТОВ. Во время опричнины из-за ПОДОЗРЕНИЯ бояр В НЕПОКОРНОСТИ И ИЗМЕНЕ существовал опричный террор, именно поэтому был совершён в 1570 году ПОХОД НА НОВГОРОД. Что же касается внешней политики Ивана Четвёртого, то в южном направлении шла борьба с Крымским ханством из-за набегов крымского хана ДЕВЛЕТ-ГИРЕЯ на Москву.
Во-первых, проведением опричнины с 1565 года по 1572 год, в результате которой страна была разделена на ЗЕМЩИНУ и опричнину. Столицей последней стала АЛЕКСАНДРОВСКАЯ СЛОБОДА. Самым ярым опричником был МАЛЮТА СКУРАТОВ. Во время опричнины из-за ПОДОЗРЕНИЯ бояр В НЕПОКОРНОСТИ И ИЗМЕНЕ существовал опричный террор, именно поэтому был совершён в 1570 году ПОХОД НА НОВГОРОД.
Что же касается внешней политики Ивана Четвёртого, то в южном направлении шла борьба с Крымским ханством из-за набегов крымского хана ДЕВЛЕТ-ГИРЕЯ на Москву.