Отмена крепостного права стала важнейшим событием в истории России. При этом Крестьянская реформа отличалась непоследовательностью и незавершённостью, феодальные пережитки сохранялись в деревне. Буржуазному развитию создание рынка свободной рабочей силы. В деревне сохранились следующие крепостнические пережитки временнообязанное состояние; существование крестьянской общины.
Объяснение:
По Манифесту крестьянин сразу получал личную свободу «Положения» регулировали вопросы наделения крестьян землей. Отныне бывшие крепостные крестьяне получали личную свободу и независимость от помещиков. Их нельзя было продавать, покупать, дарить, переселять, закладывать. Вводилось выборное крестьянское самоуправление. Крестьяне одного имения объединялись в сельское общество, и сельские сходы решали хозяйственные вопросы. Вторая часть реформы регулировала земельные отношения. Закон признавал за помещиком право частной собственности на всю землю имения, в том числе и на крестьянскую надельную землю. Крестьяне бьли освобождены с землей, иначе это привело бы к выступлению народа и подорвало бы государственные доходы. По реформе крестьяне получали установленный земельный надел (за выкуп). Отказываться от надела крестьянин не имел права. Территория России была разделена на черноземную, нечерноземную и степную. В нечерноземной зоне помещик имел право сохранить за собой 1/3 часть земли, а в черноземной — 1/2 часть. При наделении помещик предоставлял крестьянам худшие земли. Часть наделов располагалась среди помещичьих земель — чересполосица. Чтобы стать собственником земли, крестьянин должен был выкупить свой на-дел у помещика. Выкуп равнялся годовой сумме оброка, увеличенной в среднем в 17 раз. Собственником земли была община, выйти из которой крестьянин до уплаты выкупа не мог. После опубликования Манифеста во многих губерниях начались крестьянские бунты против грабительских положений реформы. Крестьян не устраивало, что после опубликования документов о реформе они еще 2 года должны были оставаться в подчинении у помещика — исполнять барщину, платить оброк, что предоставленные им наделы были помещичьей собственностью, которую они должны были выкупать.
» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.
Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Отмена крепостного права стала важнейшим событием в истории России. При этом Крестьянская реформа отличалась непоследовательностью и незавершённостью, феодальные пережитки сохранялись в деревне. Буржуазному развитию создание рынка свободной рабочей силы. В деревне сохранились следующие крепостнические пережитки временнообязанное состояние; существование крестьянской общины.
Объяснение:
По Манифесту крестьянин сразу получал личную свободу «Положения» регулировали вопросы наделения крестьян землей. Отныне бывшие крепостные крестьяне получали личную свободу и независимость от помещиков. Их нельзя было продавать, покупать, дарить, переселять, закладывать. Вводилось выборное крестьянское самоуправление. Крестьяне одного имения объединялись в сельское общество, и сельские сходы решали хозяйственные вопросы. Вторая часть реформы регулировала земельные отношения. Закон признавал за помещиком право частной собственности на всю землю имения, в том числе и на крестьянскую надельную землю. Крестьяне бьли освобождены с землей, иначе это привело бы к выступлению народа и подорвало бы государственные доходы. По реформе крестьяне получали установленный земельный надел (за выкуп). Отказываться от надела крестьянин не имел права. Территория России была разделена на черноземную, нечерноземную и степную. В нечерноземной зоне помещик имел право сохранить за собой 1/3 часть земли, а в черноземной — 1/2 часть. При наделении помещик предоставлял крестьянам худшие земли. Часть наделов располагалась среди помещичьих земель — чересполосица. Чтобы стать собственником земли, крестьянин должен был выкупить свой на-дел у помещика. Выкуп равнялся годовой сумме оброка, увеличенной в среднем в 17 раз. Собственником земли была община, выйти из которой крестьянин до уплаты выкупа не мог. После опубликования Манифеста во многих губерниях начались крестьянские бунты против грабительских положений реформы. Крестьян не устраивало, что после опубликования документов о реформе они еще 2 года должны были оставаться в подчинении у помещика — исполнять барщину, платить оброк, что предоставленные им наделы были помещичьей собственностью, которую они должны были выкупать.
» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.
Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Объяснение: