Після Другої світової війни українські землі об'єдналися у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. Року 1954 до України було приєднано Крим. У післявоєнний період наш народ невтомно працював, відбудовуючи зруйновані міста й села. Як зазначають дослідники, пошкоджене війною господарство вже за три роки було повністю відновлено. Від 50-х років почали споруджувати нові міста, заводи, залізниці тощо. З кожним роком набувало розмаху будівництво житла. Багато українських родин у містах у 60-70-ті роки безкоштовно отримали квартири. Зростали заробітки, тож люди мали змогу купувати побутову техніку: саме тоді в багатьох родинах з'явилися холодильники, радіоли, магнітофони, телевізори.
Багато робилося в освіті. У 70-ті роки кожен обов'язково повинен був здобути середню освіту. Охочі мали змогу навчатися в професійно-технічних училищах, технікумах, інститутах та університетах. Щороку зростала кількість науковців. Великим досягненням науки тих років стало дослідження космосу. Перший політ людини на космічному кораблі відбувся 12 квітня 1961 року. Слави першого космонавта зажив Юрій Гагарін. Українські вчені й машинобудівники брали активну участь у космічних програмах.
Однак умови життя за тих років для більшості нашого народу були гіршими, ніж в інших, розвиненіших, країнах. Люди не мали змоги докладати весь свій талант, здібності до розвитку української культури, господарства, оскільки чималих зусиль потребувало загальнодержавне будівництво - підкорення Сибіру й спорудження Байкало-Амурської магістралі (залізниці), розвиток сільськогосподарського виробництва на цілинних землях Казахстану тощо. Саме за тих років було схвалено розпорядження про необов'язковість вивчення української мови в школах, що незабаром спричинило звуження її використання. Так, у вищих навчальних закладах, особливо технічного та природничого профілів, віддавали перевагу російській. Скорочувалася кількість Тож наприкінці 50-х - на початку 60-х років постало нове покоління борців за волю України - шістдесятники. Молоді письменники, художники, інженери, вчителі, лікарі, журналісти, науковці, занепокоєні долею рідної землі, відважилися на протест проти нищення української культури й мови, проти перекручень історії, проти брехні й пристосуванства, переслідувань за слово й думку, незаконних арештів та безпідставних вироків. У віршах, статтях, картинах, театральних виставах, кінофільмах, лекціях вони зверталися до своїх співвітчизників з правдивим і щирим словом про минуле й сьогодення України.українських шкіл, україномовних газет, журналів тощо. Це не могло не турбувати.
Після Другої світової війни українські землі об'єдналися у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. Року 1954 до України було приєднано Крим. У післявоєнний період наш народ невтомно працював, відбудовуючи зруйновані міста й села. Як зазначають дослідники, пошкоджене війною господарство вже за три роки було повністю відновлено. Від 50-х років почали споруджувати нові міста, заводи, залізниці тощо. З кожним роком набувало розмаху будівництво житла. Багато українських родин у містах у 60-70-ті роки безкоштовно отримали квартири. Зростали заробітки, тож люди мали змогу купувати побутову техніку: саме тоді в багатьох родинах з'явилися холодильники, радіоли, магнітофони, телевізори.
Багато робилося в освіті. У 70-ті роки кожен обов'язково повинен був здобути середню освіту. Охочі мали змогу навчатися в професійно-технічних училищах, технікумах, інститутах та університетах. Щороку зростала кількість науковців. Великим досягненням науки тих років стало дослідження космосу. Перший політ людини на космічному кораблі відбувся 12 квітня 1961 року. Слави першого космонавта зажив Юрій Гагарін. Українські вчені й машинобудівники брали активну участь у космічних програмах.
Однак умови життя за тих років для більшості нашого народу були гіршими, ніж в інших, розвиненіших, країнах. Люди не мали змоги докладати весь свій талант, здібності до розвитку української культури, господарства, оскільки чималих зусиль потребувало загальнодержавне будівництво - підкорення Сибіру й спорудження Байкало-Амурської магістралі (залізниці), розвиток сільськогосподарського виробництва на цілинних землях Казахстану тощо. Саме за тих років було схвалено розпорядження про необов'язковість вивчення української мови в школах, що незабаром спричинило звуження її використання. Так, у вищих навчальних закладах, особливо технічного та природничого профілів, віддавали перевагу російській. Скорочувалася кількість Тож наприкінці 50-х - на початку 60-х років постало нове покоління борців за волю України - шістдесятники. Молоді письменники, художники, інженери, вчителі, лікарі, журналісти, науковці, занепокоєні долею рідної землі, відважилися на протест проти нищення української культури й мови, проти перекручень історії, проти брехні й пристосуванства, переслідувань за слово й думку, незаконних арештів та безпідставних вироків. У віршах, статтях, картинах, театральних виставах, кінофільмах, лекціях вони зверталися до своїх співвітчизників з правдивим і щирим словом про минуле й сьогодення України.українських шкіл, україномовних газет, журналів тощо. Це не могло не турбувати.