Войну 1812 года,я б поделил следу.щим образом: Ход сражения
26 августа 1812 г., »5 часов утра
2-я атака – Багратионовы флеши. После7 часовбоев и 7 атак взяты; но левый фланг не прорван.
Основная атака – на батарею Раевского.
Для отвлечения французов – казаки Платова и конный корпус Ушакова бьют в тыл французам. Атака прервана на2 часа.
Батарея Раевского взята лишь к 16 часам.
Наполеон НЕ использует резерв. «Старую гвардию».
Итоги сражения
12 часовбоя. Основные русские позиции взяты, но окончательной победы нет. Цель Наполеона не выполнена, а цель Кутузова – выполнена. Þ победила русская армия. Боевой потенциал французов уничтожен, восстановить – очень трудно. Боевой потенциал русских сохранен.
«Французы показали себя достойными одержать победу, а русские стяжали право быть неподедимыми»
Гетьман Іван Мазепа є чи не найзнанішим у світі українцем. Він – герой численних європейських хронік, творів незліченної кількості митців, серед яких достатньо згадати Байрона, Пушкіна, Гюго, Словацького, Рилєєва, Чайковського. Разом з тим попри помітну роль у європейській історії Мазепа залишається напрочуд суперечливою постаттю в історії українській.
Набагато більше занепокоєння викликає ставлення до Мазепи як до зрадника України. Декому він уявляється лиш успішним кар'єристом, який скористався природними здібностями й таланом, щоб дістати владу, якою розпоряджався собі на догоду. Гетьмана буцімто цікавило тільки збагачення, а на інтереси населення він не зважав. Коли ж плани Петра І почали загрожувати амбіціям Мазепи, той вирішив перейти на бік його ворога, щоб за будь-яку ціну утримати владу. Незважаючи на позірну правдоподібність такої позиції, факти свідчать проти неї: Мазепа дбав про українські національні інтереси впродовж усього гетьманування. Очолюючи Гетьманщину, він видав універсал про захист прав козаків і низку охоронних універсалів містам. Мазепа намагався полегшити становище селян, обмеживши панщину двома днями на тиждень, пілтримував українську церкву, підтверджуючи універсалами права Київської митрополії, чернігівського та глухівського монастирів.
Теофан Прокопович писав: "Історик повинен уміти робити дві речі: говорити правду й не говорити неправди." Не слід змішувати правди з неправдою, тобто ми не повинні ідеалізувати Мазепу. Існують свідчення того, що він ішов до вершин могутності, користуючися не найморальнішими засобами; були в нього й суто людські слабкості, як-от жінки. Немає ніякої потреби з патріотичних міркувань перекручувати факти, аби перетворити Мазепу на янгола чи святого, – достатньо віддати йому належне як великому синові України, діяльному патріотові й мужньому оборонцеві інтересів української нації.
26 августа 1812 г., »5 часов утра
2-я атака – Багратионовы флеши. После7 часовбоев и 7 атак взяты; но левый фланг не прорван.
Основная атака – на батарею Раевского.
Для отвлечения французов – казаки Платова и конный корпус Ушакова бьют в тыл французам. Атака прервана на2 часа.
Батарея Раевского взята лишь к 16 часам.
Наполеон НЕ использует резерв. «Старую гвардию».
Итоги сражения12 часовбоя. Основные русские позиции взяты, но окончательной победы нет. Цель Наполеона не выполнена, а цель Кутузова – выполнена. Þ победила русская армия. Боевой потенциал французов уничтожен, восстановить – очень трудно. Боевой потенциал русских сохранен.
«Французы показали себя достойными одержать победу, а русские стяжали право быть неподедимыми»
Оставление и пожар МосквыПосле Бородино русские отступают к Москве.
Гетьман Іван Мазепа є чи не найзнанішим у світі українцем. Він – герой численних європейських хронік, творів незліченної кількості митців, серед яких достатньо згадати Байрона, Пушкіна, Гюго, Словацького, Рилєєва, Чайковського. Разом з тим попри помітну роль у європейській історії Мазепа залишається напрочуд суперечливою постаттю в історії українській.
Набагато більше занепокоєння викликає ставлення до Мазепи як до зрадника України. Декому він уявляється лиш успішним кар'єристом, який скористався природними здібностями й таланом, щоб дістати владу, якою розпоряджався собі на догоду. Гетьмана буцімто цікавило тільки збагачення, а на інтереси населення він не зважав. Коли ж плани Петра І почали загрожувати амбіціям Мазепи, той вирішив перейти на бік його ворога, щоб за будь-яку ціну утримати владу. Незважаючи на позірну правдоподібність такої позиції, факти свідчать проти неї: Мазепа дбав про українські національні інтереси впродовж усього гетьманування. Очолюючи Гетьманщину, він видав універсал про захист прав козаків і низку охоронних універсалів містам. Мазепа намагався полегшити становище селян, обмеживши панщину двома днями на тиждень, пілтримував українську церкву, підтверджуючи універсалами права Київської митрополії, чернігівського та глухівського монастирів.
Теофан Прокопович писав: "Історик повинен уміти робити дві речі: говорити правду й не говорити неправди." Не слід змішувати правди з неправдою, тобто ми не повинні ідеалізувати Мазепу. Існують свідчення того, що він ішов до вершин могутності, користуючися не найморальнішими засобами; були в нього й суто людські слабкості, як-от жінки. Немає ніякої потреби з патріотичних міркувань перекручувати факти, аби перетворити Мазепу на янгола чи святого, – достатньо віддати йому належне як великому синові України, діяльному патріотові й мужньому оборонцеві інтересів української нації.