У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.
Наука:
У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.
Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань.
Мистецтво:
Римське мистецтво включає архітектуру, живопис, скульптуру та мозаїчну роботу. Мистецтво Стародавнього Риму з його оригінальними й досконалими пам'ятниками живопису, архітектури і скульптури належить до вищих досягнень світової культури. Римське образотворче мистецтво, подібно до мистецтва греків, становить невід'ємну частину художньої системи античності.У художніх пам'ятках знаходили відображення багато історичних подій. Зміна в суспільному ладі — зміна республіки імперією, зміна династій правителів Риму — безпосередньо впливали на зміни в живописних, скульптурних і архітектурних формах.
Замковое строительство в Великом княжестве Литовском — сооружение и функционирование замков на территории Великого княжества Литовского. Под замком в данном случае понимается оборонительный объект, представляющий собой замкнутый комплекс оборонительных, жилых и других специальных построек и выполняющий резиденциальные и административно-общественные функции. Типологическими особенностями замка как фортификационного объекта являются замкнутость постройки и полифункциональность при доминировании военно-оборонительной функции[1].
С течением времени значение понятия «замок» менялось. В XIV—XV веках по отношению к укреплённым поместьям употреблялся также термин «двор», до XIV века по отношению к городским укреплениям использовалось славянское слово «град». На протяжении XVI века название «замок» закрепилось за древними детинцами и окрестными укреплениями, служившими для защиты жителей от неприятеля, обычно в форме «горный» (Высокий) и «дольный» (Нижний) замки. Замками также называли все виды укреплений или резиденций знатных людей. В XVIII веке термин «замок» закрепился и как название дворцовых сооружений, не выполняющих функции замка как военно-оборонительного объекта, а значит и не являющихся замками в узком понимании этого термина. Примерно в это же время по отношению к сооружениям с развитой бастионной системой укреплений, которым оборонительная функция была присуща, слово «замок» вытесняется терминами «фортеция» и «цитадель»[1].
Освіта:
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати.
Наука:
У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.
Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань.
Мистецтво:
Римське мистецтво включає архітектуру, живопис, скульптуру та мозаїчну роботу. Мистецтво Стародавнього Риму з його оригінальними й досконалими пам'ятниками живопису, архітектури і скульптури належить до вищих досягнень світової культури. Римське образотворче мистецтво, подібно до мистецтва греків, становить невід'ємну частину художньої системи античності.У художніх пам'ятках знаходили відображення багато історичних подій. Зміна в суспільному ладі — зміна республіки імперією, зміна династій правителів Риму — безпосередньо впливали на зміни в живописних, скульптурних і архітектурних формах.
Замковое строительство в Великом княжестве Литовском — сооружение и функционирование замков на территории Великого княжества Литовского. Под замком в данном случае понимается оборонительный объект, представляющий собой замкнутый комплекс оборонительных, жилых и других специальных построек и выполняющий резиденциальные и административно-общественные функции. Типологическими особенностями замка как фортификационного объекта являются замкнутость постройки и полифункциональность при доминировании военно-оборонительной функции[1].
С течением времени значение понятия «замок» менялось. В XIV—XV веках по отношению к укреплённым поместьям употреблялся также термин «двор», до XIV века по отношению к городским укреплениям использовалось славянское слово «град». На протяжении XVI века название «замок» закрепилось за древними детинцами и окрестными укреплениями, служившими для защиты жителей от неприятеля, обычно в форме «горный» (Высокий) и «дольный» (Нижний) замки. Замками также называли все виды укреплений или резиденций знатных людей. В XVIII веке термин «замок» закрепился и как название дворцовых сооружений, не выполняющих функции замка как военно-оборонительного объекта, а значит и не являющихся замками в узком понимании этого термина. Примерно в это же время по отношению к сооружениям с развитой бастионной системой укреплений, которым оборонительная функция была присуща, слово «замок» вытесняется терминами «фортеция» и «цитадель»[1].
сори что так много
Объяснение: