Які риси відображають становище українських земель у складі Чехо-Словаччини у 1921—1939 рр.? 1) Проведення щодо українських земель політики економічної підтримки;
2) розширення мережі українських шкіл, гімназій, діяльність «Просвіт»;
3) проведення політики «пацифікації»;
4) відсутність українських політичних партій, існування кількох політичних течій: українофільства, русофільства, русинства тощо;
5) придушення урядовими військами Татарбунарського повстання;
6) розгортання масового терору щодо українців;
7) упровадження військового стану.
три відповіді
предпосылки конфликта. инициатором войны, которую вначале окрестили восточной, была россия. точнее, император николай i. он давно лелеял мечту освободить от турции находившиеся под ее властью православные народы — молдаван, валахов, сербов, черногорцев и болгар. это ослабило бы турок, империя которых и без того разваливалась, подняло бы международный престиж россии и ослабило позиции и франции на востоке.
но планы царя слишком многим не нравились. в первую очередь, самим туркам, против которых была направлена политика императора. а еще австро-венгрии, которая мечтала заполучить под свою власть. и, конечно, с французами, которые никак не могли допустить усиления россии на ближнем востоке. да и сами православные подданные турции с опаской смотрели на николая i в роли их «освободителя». в это время российский император слыл «жандармом европы», «душителем свободы» и действительно подавлял силой оружия революции, которые в 1848 году прогремели во многих странах.