У середні століття утворилися такі великі держави, які існують і понині, як Англія, Франція, Росія, Голландія, Польща та інші. У Західній Європі тоді ж зародилася і почала розвиватися сучасна демократія. У ряді країн виникли виборні представницькі установи - парламент в Англії і йому подібні, де заможні групи населення могли відстоювати свої інтереси. У європейських містах склалося самоврядування - виборні міські ради, а також цехи, гільдії, університети з обраними керівниками, в селах селянські громади, що вирішували загальні сільські справи. Виходячи з цього, можна сказати, що епоха середньовіччя стало фундаментальною основою, поштовхом розвитку інститутів держави Середні століття звичайно розглядають як похмуру епоху повних невігластва чи досконалого варварства, як період історії, який характеризується в двох словах: неуцтво і забобони. На доказ цього наводять, що для філософів та лікарів на протязі всього середньовічного періоду природа залишалася закритою книгою, причому вказують на переважаюче панування в цей час астрології, алхімії, магії, чаклунства, чудес, схоластики і легковірного невігластва. [16, стр.92] На противагу цьому погляду існує думка, що середні століття тому вище давнину, що вони за нею йдуть. Мета дослідження - розглянути становлення і розвиток міст, через призму соціо-культурного феномену. Завдання дослідження: Розглянути становлення і розвиток середньовічних міст; Виявити роль містоутворюючих підприємств в епоху Середньовіччя; Дати аналіз розвитку структури влади; Розглянути розвиток товарно-грошових відносин. Об'єктом дослідження є середньовічне місто. Предмет дослідження - соціо-культурні особливості розвитку цивілізації в містах Середньовіччя. Важливим підмогою для написання курсової роботи виявилися такі праці, як Життя і час Чосера. Гарднер Д., "Культура і суспільство середньовічної Європи очима сучасників" Гуревич А.Я., а так само "Культура і суспільство в середні століття". У даних книгах автор знайшов цікаві факти з історії середньовічних міст, про їх особливості та етапи розвитку.
1.1. Стан промисловості України. У 50-х pp. XX ст. Україна мала значний економічний потенціал. Вона стала одним із центрів машинобудування. На перший план висувалася металургія, енерго- і електромашино-будування. Нарощували потужності Харківський тракторний завод і Харківський завод транспортного машинобудування, Краматорський завод верстатобудування. Збільшився видобуток нафти і вугілля (у західній частині республіки було утворено Львівсько-Волинський вугільний басейн). Розвивалася газова промисловість. У 1956 р. почалося використання природного газу Щебелинського родовища на Харківщині.
Але промисловість України, як і всього СРСР, у більшості галузей була технічно відсталою, повільно впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. Наприкінці 50-х pp. промисловість стала розвиватися повільніше. У цих умовах з ініціативи першого секретаря ЦК КПРС (з вересня 1953 р.) і голови Ради Міністрів СРСР (з 1958 р.) М. Хрущова почалося здійснення реформ.
Цілі реформ: вивести промисловість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити права трудових колективів, зацікавити їх у результатах своєї праці; прискорити науково-технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону.
1.2. Програма створення єдиного народногосподарського комплексу. На XX з'їзді КПРС у 1956р. була розроблена програма створення єдиного народногосподарського комплексу, який мав охопити всі ланки суспільного виробництва, розподілу й обміну в межах усієї країни.
Важливими факторами виконання цієї економічної програми вважалися:
- безупинний технічний прогрес;
- швидке зростання продуктивності праці;
-подальший розвиток усіх галузей промисловості;
- підвищення матеріального і культурного рівня життя народу. Передбачалося, що виконання цієї програми забезпечить вирішення головного економічного завдання СРСР - у стислий термінназдогнати і випередити економічно найрозвинутіші країни світу.
У європейських містах склалося самоврядування - виборні міські ради, а також цехи, гільдії, університети з обраними керівниками, в селах селянські громади, що вирішували загальні сільські справи. Виходячи з цього, можна сказати, що епоха середньовіччя стало фундаментальною основою, поштовхом розвитку інститутів держави
Середні століття звичайно розглядають як похмуру епоху повних невігластва чи досконалого варварства, як період історії, який характеризується в двох словах: неуцтво і забобони.
На доказ цього наводять, що для філософів та лікарів на протязі всього середньовічного періоду природа залишалася закритою книгою, причому вказують на переважаюче панування в цей час астрології, алхімії, магії, чаклунства, чудес, схоластики і легковірного невігластва. [16, стр.92]
На противагу цьому погляду існує думка, що середні століття тому вище давнину, що вони за нею йдуть.
Мета дослідження - розглянути становлення і розвиток міст, через призму соціо-культурного феномену.
Завдання дослідження:
Розглянути становлення і розвиток середньовічних міст;
Виявити роль містоутворюючих підприємств в епоху Середньовіччя;
Дати аналіз розвитку структури влади;
Розглянути розвиток товарно-грошових відносин.
Об'єктом дослідження є середньовічне місто.
Предмет дослідження - соціо-культурні особливості розвитку цивілізації в містах Середньовіччя.
Важливим підмогою для написання курсової роботи виявилися такі праці, як Життя і час Чосера. Гарднер Д., "Культура і суспільство середньовічної Європи очима сучасників" Гуревич А.Я., а так само "Культура і суспільство в середні століття". У даних книгах автор знайшов цікаві факти з історії середньовічних міст, про їх особливості та етапи розвитку.
1.1. Стан промисловості України. У 50-х pp. XX ст. Україна мала значний економічний потенціал. Вона стала одним із центрів машинобудування. На перший план висувалася металургія, енерго- і електромашино-будування. Нарощували потужності Харківський тракторний завод і Харківський завод транспортного машинобудування, Краматорський завод верстатобудування. Збільшився видобуток нафти і вугілля (у західній частині республіки було утворено Львівсько-Волинський вугільний басейн). Розвивалася газова промисловість. У 1956 р. почалося використання природного газу Щебелинського родовища на Харківщині.
Але промисловість України, як і всього СРСР, у більшості галузей була технічно відсталою, повільно впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. Наприкінці 50-х pp. промисловість стала розвиватися повільніше. У цих умовах з ініціативи першого секретаря ЦК КПРС (з вересня 1953 р.) і голови Ради Міністрів СРСР (з 1958 р.) М. Хрущова почалося здійснення реформ.
Цілі реформ: вивести промисловість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити права трудових колективів, зацікавити їх у результатах своєї праці; прискорити науково-технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону.
1.2. Програма створення єдиного народногосподарського комплексу. На XX з'їзді КПРС у 1956р. була розроблена програма створення єдиного народногосподарського комплексу, який мав охопити всі ланки суспільного виробництва, розподілу й обміну в межах усієї країни.
Важливими факторами виконання цієї економічної програми вважалися:
- безупинний технічний прогрес;
- швидке зростання продуктивності праці;
-подальший розвиток усіх галузей промисловості;
- підвищення матеріального і культурного рівня життя народу. Передбачалося, що виконання цієї програми забезпечить вирішення головного економічного завдання СРСР - у стислий термінназдогнати і випередити економічно найрозвинутіші країни світу.