Нефть - главный двигатель экономической жизни после второй мировой войны.
Кардинальные изменения пришли в экономическую жизнь мира после Второй мировой войны и этому есть объяснения.
Нефть (в форме бензина) была очень важна для военных действий. Нефть позволяла танкам двигаться так быстро, как это было возможно.
Правда в том, что нефть была незаменимым продуктом во всех его формах для кампаний союзников по всему миру. Без этого Вторая мировая война никогда бы не была выиграна. Поскольку нефть, однажды обработанная или очищенная различными стала источником или незаменимым материалом для прокладки взлетно-посадочных полос, изготовления толуола (основного компонента ТНТ) для бомб, производства синтетического каучука для шин и перегонки в бензин (особенно при 100 -октановые уровни) для использования в грузовиках, цистернах, джипах и самолетах. И это, не говоря уже о необходимости масла в качестве смазки для оружия и техники.
Во время войны мир быстро понял ценность нефти и поэтому стал использовать ее и в мирных целях.
Вторая мировая война закончилась, но следом началась Холодная война и мир разделился на блоки, и началась гонка вооружений, изобретений – все это требовало энергии, а значит нефти.
И тогда в конце века мир поймет, что нефть не бесконечна, и этот главный двигатель экономической жизни должен быть заменен и сегодня медленно, но верно заменяется.
«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».
Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.
Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.
Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.
Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».
Текст 2 «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».
10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».
Текст 3
Висловлювання Рішельє:
«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».
«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».
«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».
«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються королю».
«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»
« ...дворянин має право помирати лише за короля» (про заборону дуелей).
«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».
«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».
Текст 4 Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».
Кардинальные изменения пришли в экономическую жизнь мира после Второй мировой войны и этому есть объяснения.
Нефть (в форме бензина) была очень важна для военных действий. Нефть позволяла танкам двигаться так быстро, как это было возможно.
Правда в том, что нефть была незаменимым продуктом во всех его формах для кампаний союзников по всему миру. Без этого Вторая мировая война никогда бы не была выиграна. Поскольку нефть, однажды обработанная или очищенная различными стала источником или незаменимым материалом для прокладки взлетно-посадочных полос, изготовления толуола (основного компонента ТНТ) для бомб, производства синтетического каучука для шин и перегонки в бензин (особенно при 100 -октановые уровни) для использования в грузовиках, цистернах, джипах и самолетах. И это, не говоря уже о необходимости масла в качестве смазки для оружия и техники.
Во время войны мир быстро понял ценность нефти и поэтому стал использовать ее и в мирных целях.
Вторая мировая война закончилась, но следом началась Холодная война и мир разделился на блоки, и началась гонка вооружений, изобретений – все это требовало энергии, а значит нефти.
И тогда в конце века мир поймет, что нефть не бесконечна, и этот главный двигатель экономической жизни должен быть заменен и сегодня медленно, но верно заменяется.
«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».
Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.
Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.
Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.
Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».
Текст 2 «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».
10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».
Текст 3
Висловлювання Рішельє:
«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».
«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».
«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».
«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються королю».
«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»
« ...дворянин має право помирати лише за короля» (про заборону дуелей).
«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».
«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».
Текст 4 Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».
Можно лучший ответ?