В 1913 году Байтурсынов сумел воплотить в реальность мечту, которую вынашивал давно, – он становится организатором и редактором первой общенациональной газеты «Казах». Старейшина современных писателей Галым Ахмедов справедливо отмечал в своем воспоминании, что нужна была неутолимая воля и энтузиазм Ахана, чтобы буквально на пустом месте начать выпускать национальную газету в Оренбурге. Благодаря неутолимому труду Байтурсынова А. Букейханова, М. Дулатова газета «Казах» заняла особое место в истории освободительного движения казахского народа.
Ахмет Байтурсынулы возглавлял Академический центр республики, был профессором филологии первого в истории казахского народа государственного университета. Байтурсынулы создаёт учебные пособия по родной речи, учебники для системы ликбезов, иллюстрированный букварь, выдержавший в 1920-е годы несколько изданий.
Педагогическую деятельность начал в 1895 году учителем аульной затем волостной школ. В 1909 году, будучи заведующим двухклассным русско-казахским училищем, в г. Каркаралинске примкнул к оппозиции существующему строю, за что был арестован и сослан в г. Оренбург.
Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.
У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ. У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.
У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька, Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.
В 1913 году Байтурсынов сумел воплотить в реальность мечту, которую вынашивал давно, – он становится организатором и редактором первой общенациональной газеты «Казах». Старейшина современных писателей Галым Ахмедов справедливо отмечал в своем воспоминании, что нужна была неутолимая воля и энтузиазм Ахана, чтобы буквально на пустом месте начать выпускать национальную газету в Оренбурге. Благодаря неутолимому труду Байтурсынова А. Букейханова, М. Дулатова газета «Казах» заняла особое место в истории освободительного движения казахского народа.
Ахмет Байтурсынулы возглавлял Академический центр республики, был профессором филологии первого в истории казахского народа государственного университета. Байтурсынулы создаёт учебные пособия по родной речи, учебники для системы ликбезов, иллюстрированный букварь, выдержавший в 1920-е годы несколько изданий.
Педагогическую деятельность начал в 1895 году учителем аульной затем волостной школ. В 1909 году, будучи заведующим двухклассным русско-казахским училищем, в г. Каркаралинске примкнул к оппозиции существующему строю, за что был арестован и сослан в г. Оренбург.
Объяснение:
Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.
У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ. У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.
У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька, Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.