Які три тези характеризують запорозьке козацтво -Заборона жінкам перебувати на січі
-козаки були не тільки православні
- голосування на Січі проводили піднімання рук
-найтяжчим злочином серед козаків була зрадаі крадіжка майна
-козаки здійснювали морські походи до турецьких володінь ​

После смерти в 1771 году Абилмамбет-хана власть должен был унаследовать один из его младших братьев или сын Абилпеиз, однако султаны и главы родов на съезде в Бурабае при участии Канай бия избрали ханом Абылая. Он распространил свою власть на значительные районы Старшего и Младшего жузов, считая себя ханом всех трёх жузов.

В период крестьянской войны 1773—1775 годов Абылай встречался с Емельяном Пугачёвым, обещая ему поддержку. Одновременно вёл переговоры с представителями российского правительства, уверяя в своей верности ему. Связи с повстанцами ослабли после ухода Пугачёва в Поволжье. В 1778 году Абылай был утверждён императрицей Екатериной II ханом лишь Среднего жуза.

Абылай-хан оставил после себя 30 сыновей[1]. Похоронен в мавзолее Ходжи Ахмеда Ясави в Туркестане.

Правнуком Абылая был первый казахский учёный, историк, этнограф, фольклорист и просветитель Чокан Валиханов. Он написал статьи «Аблай», «Исторические предания о батырах XVIII века», «Шуна батыр» и другие, в которых исследует образы богатырей Казахского ханства. Чокан оценил эпоху Абылай хана следующим образом: «В предании казахов Аблай носит какой-то поэтический ореол... Его походы, подвиги богатырей служат сюжетами к эпическим рассказам

Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу, оскільки прискорився процес впровадження московських імперських структур. Частина прихильників Мазепи (як-от генеральний обозний І. Ломиковський, генеральний писар П. Орлик, племінник І. Мазепи А. Войнаровський та ін.) покинула Україну, започаткувавши першу хвилю української політичну еміграції. Таким чином українське суспільство на Лівобережжі була позбавлена дієвого елементу, здатного впливати на політичну ситуацію. Проти автономістів, що залишилися в Україні, а також проти цивільного населення вівся терор (прикладом якого є Батуринська трагедія, вбивство московцями мешканців столиці й знищення будівель); лояльна ж частина старшини була підкуплена й спрямувала свої зусилля на інтеграцію до московського дворянства. За підтримку запорожцями Івана Мазепи була також знищена Чортомлицька Січ.