Международные отношения в XVI-XVIII веков сводятся к таким характеристикам:
• Европа является лидером всего мирового сообщества, и в экономике, и в науке, и в политике, и тем более, войне (потому что в Европе уже промышленный переворот (речь о Западной Европе), как и в Северной Америке, так этот регион стал преобладать в развитии).
• Ощущение превосходства Европой определило тягу к экспансии своей формы управления и институтов на остальное мировое сообщество; отсюда появился мировой рынок, колонии, полуколонии.
• Международные отношения этого периода перестали существовать только в регионах, они приобрели глобальный, общемировой характер.
• Гегемонами международных отношений были крупные западноевропейские государства, имеющие множество колоний и решающие судьбу остального мира.
• Акторами международныз отношений стали новообразовавшиеся национальные государства, а не отдельные сеньориальные владения.
• Цели и методы в дипломатии стали буржуазными – в основе всего лежит «национальный интерес» (эта концепция сформулирована в период реализма и подразумевает разрыв со средневековыми взглядами на международные отношения.
• Государство теперь развивалось и экономически, и в рамках военной мощи, поскольку эти отрасли стали быть связаны. Соответственно, государства, как субъекты международных отношений, стали использовать экономические рычаги для достижения своих стратегических целей и интересов.
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Международные отношения в XVI-XVIII веков сводятся к таким характеристикам:
• Европа является лидером всего мирового сообщества, и в экономике, и в науке, и в политике, и тем более, войне (потому что в Европе уже промышленный переворот (речь о Западной Европе), как и в Северной Америке, так этот регион стал преобладать в развитии).
• Ощущение превосходства Европой определило тягу к экспансии своей формы управления и институтов на остальное мировое сообщество; отсюда появился мировой рынок, колонии, полуколонии.
• Международные отношения этого периода перестали существовать только в регионах, они приобрели глобальный, общемировой характер.
• Гегемонами международных отношений были крупные западноевропейские государства, имеющие множество колоний и решающие судьбу остального мира.
• Акторами международныз отношений стали новообразовавшиеся национальные государства, а не отдельные сеньориальные владения.
• Цели и методы в дипломатии стали буржуазными – в основе всего лежит «национальный интерес» (эта концепция сформулирована в период реализма и подразумевает разрыв со средневековыми взглядами на международные отношения.
• Государство теперь развивалось и экономически, и в рамках военной мощи, поскольку эти отрасли стали быть связаны. Соответственно, государства, как субъекты международных отношений, стали использовать экономические рычаги для достижения своих стратегических целей и интересов.
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).