ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Сложные экономические процессы были неразрывно связаны с политической жизнью и определяли место той или иной страны в мире. При этом для ряда государств (Россия, Германия и др.) неотложной задачей оставалась ликвидация остатков феодальной системы.
Модернизация, охватившая страны Европы в XIX в., настолько часто сопровождалась революциями, что может создаться впечатление, будто они - обязательный элемент становления капитализма.
Конечно, страны "периферии", ставшие частью огромной империи Наполеона, испытывали на себе все тяготы (материальные и моральные) побежденных.
Положительные результаты этих преобразований были столь значительны, что их не смог перечеркнуть даже развал империи Наполеона и восстановление независимости покоренных стран.
Особенно быстро развивался север страны, но аграрный юг, где довольно долго сохранялись помещичьи хозяйства и полуфеодальные формы зависимости крестьян, тормозил движение вперед.
Она оставалась полуфеодальной страной, промышленность развивалась крайне медленно. Ключевые позиции в испанской экономике оказались в руках иностранного капитала, и страна надолго превратилась в сырьевой придаток ведущих держав.
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение:
Модернизация, охватившая страны Европы в XIX в., настолько часто сопровождалась революциями, что может создаться впечатление, будто они - обязательный элемент становления капитализма.
Конечно, страны "периферии", ставшие частью огромной империи Наполеона, испытывали на себе все тяготы (материальные и моральные) побежденных.
Положительные результаты этих преобразований были столь значительны, что их не смог перечеркнуть даже развал империи Наполеона и восстановление независимости покоренных стран.
Особенно быстро развивался север страны, но аграрный юг, где довольно долго сохранялись помещичьи хозяйства и полуфеодальные формы зависимости крестьян, тормозил движение вперед.
Она оставалась полуфеодальной страной, промышленность развивалась крайне медленно. Ключевые позиции в испанской экономике оказались в руках иностранного капитала, и страна надолго превратилась в сырьевой придаток ведущих держав.