у одного человека жили собака и кошка. однажды он положил в стенную нишу каравай, а сам ушёл куда-то по делам. кошке захотелось поесть хлеба, она вскочила на полку в нише и нечаянно уронила каравай. на шум прибежала собака, а кошка спрыгнула на пол, и началась тут между ними ссора - стали они друг у дружки хлеб отнимать. а по каменной ограде двора пробиралась обезьяна. услышала шум, остановилась и спросила: "о чём у вас спор идёт? " собака ответила: "наш хозяин оставил каравай в стенной нише, а эта вот негодная кошка забралась туда, столкнула хлеб на пол и хочет одна всё съесть. но я этого не допущу! " а кошка сказала: "я сталкивала, сталкивала каравай с полки - из сил выбилась! не я хлеба этой негодной собаке".
обезьяна выслушала их и сказала: "отойдите-ка от каравая, я вас помирю! " собака и кошка послушались, а обезьяна спрыгнула с ограды и вытащила из дома весы. потом уселась поближе к караваю и сказала: "не надо ссориться! я разделю каравай между вами поровну! "
собака и кошка согласились. тогда обезьяна разломила каравай на две части - большую и маленькую, положила их на чашки весов и подняла весы. чашка с большим куском опустилась, чашка с маленьким поднялась. надо было их уравнять, и обезьяна принялась отрывать по крошке от большого куска. отщипнёт и в рот положит. и так она всёотщипывала да ела, пока чашка с этим куском не поднялась - второй кусок перетянул.
тогда она стала понемножку отщипывать от второго - оторвёт крошку и в рот положит. и до тех пор всё отщипывала понемногу то от одного куска, то от другого, пока одна чашка весов совсем не опустела, а на другой остался лишь крошечный кусочек. обезьяна взяла его, показала собаке и кошке и говорит: "стоит ли, право, ссориться из-за такой мелочи! чтобы никому не было обидно, я сама его съем".
и вот обезьяна положила в рот последний кусочек и убежала. а собака и кошка остались ни с чем.
ТУРЕЧЧИНА – ЄВРОПА:
ІСТОРИЧНІ ПІДСТАВИ ПОЛІТИЧНОГО
ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗБЛИЖЕННЯ
На початку третього тисячоліття, коли Туреччина має реальні шанси розпочати
переговори щодо повного членства у Європейському Союзі, а Україна твердо заявляє
про свої наміри приєднатися до цієї європейської структури, актуалізується питання
про ймовірність повторення Україною шляху своєї південної сусідки і абсолютно до-
цільним видається реконструкція початків Туреччини до Європи. На дум-
ку багатьох дослідників, курс на Захід розпочався з підписання у 1963 р. Договору про
асоціацію Туреччини з Європейським економічним співтовариством. Фактично саме
ця міжнародна угода зафіксувала сам факт приєднання Турецької Республіки до Євро-
пи на правах асоційованого члена.
Проте нам видається цілком правомірним розглянути глибше коріння європейсь-
кого вектора турецької політики, а саме – з’ясувати витоки тяжіння Туреччини (а ра-
ніше ще й Османської імперії) до західного світу, а відтак і до Європи. Ще у 1924 р.,
на початках становлення республіканського ладу в Туреччині, лідер держави
К.Ататюрк зазначав: „Рух турків протягом століть зберігав постійний напрямок. Ми
завжди рухалися зі Сходу на Захід”. Власне це підтверджувало спрямованість не тіль-
ки історичного руху турків з Центральної Азії до Європи, але й подальше бажання ту-
рків приєднатися до європейської цивілізації, стати її невід’ємною частиною. „Країни
різні, але цивілізація – одна. І для того, щоб мати змогу прогресивно розвиватися, на-
ція має брати участь у цій єдиній цивілізації”, – так визначив свого часу логіку істори-
чного поступу Туреччини її перший президент1
.
Донедавна ці проблеми розглядалися суто під кутом зору марксистсько-ленінської
методології, яка передбачала однобічний, класовий підхід у розгляді тих чи інших іс-
торичних явищ. Тому автор цієї статті визначила своїм завданням позбутися в оцінці
тогочасних подій ідеологічних кліше, дати об’єктивний аналіз процесам, які спонука-
ли колись могутню імперію, а потім вже й молоду республіку з переважною більшістю
мусульманського населення повернутися „обличчям” до Заходу. Адже, вочевидь, це не
був одномоментний і несподіваний поворот, навпаки – зумовлений цілою низкою по-
літико-економічних і соціально-культурних факторів процес. Тому мета даного дослі-
дження полягає у визначенні головних, на нашу думку, етапів повороту азійської му-
сульманської країни до Заходу з одночасним виокремленням найсуттєвіших і значу-
щих в її історичному розвиткові моментів.
Одна з наймогутніших держав Сходу, Османська імперія, історично вибудовувала-
ся як імперія, що розташовувалася як на азійському й африканському, так і на євро-
пейському континентах. Первісно вона була тісно пов’язана з Європою не тільки тери-
торіально, але й політично та економічно через систему як міждержавних договорів,
так і торговельно-економічних угод. Османська імперія, розквіт якої припав на другу
половину ХV–ХVІ ст., як будь-яке багатонаціональне державне утворення, утримува-
ло свою єдність завдяки суворій і послідовній централізаторській політиці і, безумов-
но, блискуче організованій армії, що була тісно пов’язана з феодальною системою зе-
млеволодіння, а саме з тімарною системою. Державна могутність, військова сила, дос-
татньо широка віротерпимість до християн, пишність султанського двору – все це під-
тримувало високий статус Оттоманської Порти серед європейських країн.
у одного человека жили собака и кошка. однажды он положил в стенную нишу каравай, а сам ушёл куда-то по делам. кошке захотелось поесть хлеба, она вскочила на полку в нише и нечаянно уронила каравай. на шум прибежала собака, а кошка спрыгнула на пол, и началась тут между ними ссора - стали они друг у дружки хлеб отнимать. а по каменной ограде двора пробиралась обезьяна. услышала шум, остановилась и спросила: "о чём у вас спор идёт? " собака ответила: "наш хозяин оставил каравай в стенной нише, а эта вот негодная кошка забралась туда, столкнула хлеб на пол и хочет одна всё съесть. но я этого не допущу! " а кошка сказала: "я сталкивала, сталкивала каравай с полки - из сил выбилась! не я хлеба этой негодной собаке".
обезьяна выслушала их и сказала: "отойдите-ка от каравая, я вас помирю! " собака и кошка послушались, а обезьяна спрыгнула с ограды и вытащила из дома весы. потом уселась поближе к караваю и сказала: "не надо ссориться! я разделю каравай между вами поровну! "
собака и кошка согласились. тогда обезьяна разломила каравай на две части - большую и маленькую, положила их на чашки весов и подняла весы. чашка с большим куском опустилась, чашка с маленьким поднялась. надо было их уравнять, и обезьяна принялась отрывать по крошке от большого куска. отщипнёт и в рот положит. и так она всёотщипывала да ела, пока чашка с этим куском не поднялась - второй кусок перетянул.
тогда она стала понемножку отщипывать от второго - оторвёт крошку и в рот положит. и до тех пор всё отщипывала понемногу то от одного куска, то от другого, пока одна чашка весов совсем не опустела, а на другой остался лишь крошечный кусочек. обезьяна взяла его, показала собаке и кошке и говорит: "стоит ли, право, ссориться из-за такой мелочи! чтобы никому не было обидно, я сама его съем".
и вот обезьяна положила в рот последний кусочек и убежала. а собака и кошка остались ни с чем.