1)Іван Мазепа.Був гетьманом Лівобережної Гетьманщини з 1687 по 1709 рік. Його правління відзначилося приходом довгоочікуваної стабільності на Лівобережжя, економічним та, особливо, культурним піднесенням. Щоб забезпечити цю стабільності, гетьман у своїй політиці спирався на два основні чинники: підтримку Москви та інтереси вищих кіл козацтва.
2)Іван Скоропадський.У військових походах Івана Мазепи Скоропадський не проявив ніякого військового таланту, він радше тяжів до виконання дипломатичних місій та завдань гетьмана.В період Північної війни, не дочекавшись підходу шведського війська, Скоропадський був змушений здати Стародуб російському корпусу Меншикова, який випередив шведів і прибув до міста раніше. заснував Малоросійську колегію для управління
3)Пилип Орлик - наступник Мазепи, гетьман у вигнанні (1710-1742).1710 р. - Конституція Пилипа Орлика, вона ж "Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького". Згідно з Конституцією Орлика, найвища виконавча влада належала гетьману, проте його повноваження були значно обмежені:гетьман не мав права розпоряджатися державним бюджетом та землями на власний розсуд, призначати на посади та вести самостійну зовнішню політику. Не мав гетьман і повноважень судової влади, тобто покарання винних.У 1713р. ліквідували козацтво на Правобережжі
Культура.
Бароко - мистецький стиль, характерний для Європи XVI - XVIII ст. Його відмінність - це пишність форм, динамічність і надмірність в оздобленні.
Козацьке бароко (або українське бароко) - специфічний мистецький стиль, що виник на основі Італійського бароко в Гетьманщині. В архітектурі відрізнявся меншою пишністю і деталізацією оздоблення. Більшість споруд, зокрема церкви, мали виконувати і оборонні функції. Замовником мистецьких творів була козацька старшина. Це зумовило специфічні риси і тематику живопису і літератури.Козацькі літописи - історико-літературні твори XVII-XVIII століть, присвячені козацьким війнам.
60-80 роки.
Територія України опинилася між двома ворогуючими таборами: між Російською Федерацією та Річчю Посполитою, тим паче що на цей час припадає поділ Речі Посполитої; на Україну почав впливати і радше тиснути російський царат, а сам народ не мав можливості чи не знав як боротися за свою цілісність.Туркам за до у боротьбі дозволяли брати ясир на українських землях. Московській державі козаки допомагали у війні з Османською імперією за до у війні з поляками. А польща навіть не допомагала, а хотіла нажитися на Україні.
1.1-Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували-українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.жував справу будителів національного руху. У часописі публікувалися художні твори, праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-критичні статті, історичні джерела, урядові постанови й розпорядження. На сторінках «Основи» було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка, а також Марка Вовчка, С.Руданського, Л. Глібова, історичні праці М. Костомарова,нариси П.Куліша. Громадівці не згорнули своєї діяльності й після того, як журнал припинив виходити через брак коштів. М. Костомаров, зокрема, опікувався фондом видання українських книжечок-«метеликів» для селян та робочого люду, звертаючись до небайдужих із проханням надавати кошти. Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.Від початку громадівського руху його учасники вважали, що їхнім основним завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Тож їхня практична діяльність полягала у заснуванні й організації роботи недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, виданні популярних і наукових книжок, публікації збірок українського фольклору.
1)Іван Мазепа.Був гетьманом Лівобережної Гетьманщини з 1687 по 1709 рік. Його правління відзначилося приходом довгоочікуваної стабільності на Лівобережжя, економічним та, особливо, культурним піднесенням. Щоб забезпечити цю стабільності, гетьман у своїй політиці спирався на два основні чинники: підтримку Москви та інтереси вищих кіл козацтва.
2)Іван Скоропадський.У військових походах Івана Мазепи Скоропадський не проявив ніякого військового таланту, він радше тяжів до виконання дипломатичних місій та завдань гетьмана.В період Північної війни, не дочекавшись підходу шведського війська, Скоропадський був змушений здати Стародуб російському корпусу Меншикова, який випередив шведів і прибув до міста раніше. заснував Малоросійську колегію для управління
3)Пилип Орлик - наступник Мазепи, гетьман у вигнанні (1710-1742).1710 р. - Конституція Пилипа Орлика, вона ж "Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького". Згідно з Конституцією Орлика, найвища виконавча влада належала гетьману, проте його повноваження були значно обмежені:гетьман не мав права розпоряджатися державним бюджетом та землями на власний розсуд, призначати на посади та вести самостійну зовнішню політику. Не мав гетьман і повноважень судової влади, тобто покарання винних.У 1713р. ліквідували козацтво на Правобережжі
Культура.
Бароко - мистецький стиль, характерний для Європи XVI - XVIII ст. Його відмінність - це пишність форм, динамічність і надмірність в оздобленні.
Козацьке бароко (або українське бароко) - специфічний мистецький стиль, що виник на основі Італійського бароко в Гетьманщині. В архітектурі відрізнявся меншою пишністю і деталізацією оздоблення. Більшість споруд, зокрема церкви, мали виконувати і оборонні функції. Замовником мистецьких творів була козацька старшина. Це зумовило специфічні риси і тематику живопису і літератури.Козацькі літописи - історико-літературні твори XVII-XVIII століть, присвячені козацьким війнам.
60-80 роки.
Територія України опинилася між двома ворогуючими таборами: між Російською Федерацією та Річчю Посполитою, тим паче що на цей час припадає поділ Речі Посполитої; на Україну почав впливати і радше тиснути російський царат, а сам народ не мав можливості чи не знав як боротися за свою цілісність.Туркам за до у боротьбі дозволяли брати ясир на українських землях. Московській державі козаки допомагали у війні з Османською імперією за до у війні з поляками. А польща навіть не допомагала, а хотіла нажитися на Україні.
Объяснение:
ответ: Знаю тільки перше
Объяснение:
1.1-Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували-українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.жував справу будителів національного руху. У часописі публікувалися художні твори, праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-критичні статті, історичні джерела, урядові постанови й розпорядження. На сторінках «Основи» було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка, а також Марка Вовчка, С.Руданського, Л. Глібова, історичні праці М. Костомарова,нариси П.Куліша. Громадівці не згорнули своєї діяльності й після того, як журнал припинив виходити через брак коштів. М. Костомаров, зокрема, опікувався фондом видання українських книжечок-«метеликів» для селян та робочого люду, звертаючись до небайдужих із проханням надавати кошти. Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.Від початку громадівського руху його учасники вважали, що їхнім основним завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Тож їхня практична діяльність полягала у заснуванні й організації роботи недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, виданні популярних і наукових книжок, публікації збірок українського фольклору.