Сучасне геополітичне становище Великої Британії можна назвати чи не найбільш невизначеним із провідних нині держав світу. Адже в країні, що нині перебуває в стані «геополітичної підвішеності», склалися доволі сприятливі передумови для приходу до влади праворадикальних сил, репрезентованих, по суті, однією популістською партією — Незалежною партією Сполученого Королівства (United Kingdom Independence Party), представники якої доклали не останні зусилля для ухвалення на референдумі в червні 2016 року рішення на користь виходу Британії з ЄС. Це суттєво впливає і на проспективу, і на перспективу зовнішньої політики однієї з провідних держав світу, що, попри втрати лідерських позицій у низки сферах, досі залишається: а) постійним членом Ради Безпеки ООН; б) провідним членом НАТО, однією з п’яти країн, що в 2016 році досягли мінімуму в 2% витрат ВВП на оборону; в) учасником «Великої сімки» та «ядерного клубу». Усе це вказує на актуальність розгляду питання як сучасного стану, так і можливих змін у зовнішній політиці Сполученого Королівства.
Історичні передумови. На зовнішню політику Великої Британії традиційно впливали три головних фактори: відносно ізольоване географічне положення, внаслідок якого держава перебувала відносно поодаль основного театру геополітичних подій (до ХХ століття — Європи, і протягом та після ХХ ст. — Америки та Азії), а також володіла перевагою на морі; значна роль колоній, які за своєю площею в 9, а за кількістю населення — в 14 разів перевищували територію метрополії, а отже, були чудовими ринками збуту та сировинними придатками для Сполученого Королівства; і, зрештою, консерватизм і традиціоналізм, що виявлявся у всіх аспектах суспільно-політичного життя: від становлення двопартійної політичної системи до збереження інституту монарха, який, крім того, наділений відносно значними повноваженнями: оголошення війни і миру, помилування злочинців, відкриття сесії парламенту, проведення бесід із прем’єр-міністром з актуальних питань зовнішньої та внутрішньої політики, статус Верховного Головнокомандувача Збройних Сил тощо.
Б. поляне, древляне, дреговичиВ. принятие Русской ПравдыА. полюдьеБ. ОлегВ. 988 г.А. Русская ПравдаВ. «Повесть временных лет»В. РязаньГ. разгром шведского отряда В. баскакиА. Иван КалитаА. Сергий РадонежскийГ. Монголо-ТатарыГ. 1240В. Александр НевскийВ. БатыйБ. Грамота, которую давали татаро-монголы, для княжения на Руси. В. Александра НевскогоА. Князья А. 1380 гВ. За победу в Куликовской битве 4. А В ГБ. Тверь;Б. РюрикаВ. ВладимиреБ. ВладимирВ. 1147 гА. народное собрание у восточных славян А. Рюрик;Б. Византия;
Сучасне геополітичне становище Великої Британії можна назвати чи не найбільш невизначеним із провідних нині держав світу. Адже в країні, що нині перебуває в стані «геополітичної підвішеності», склалися доволі сприятливі передумови для приходу до влади праворадикальних сил, репрезентованих, по суті, однією популістською партією — Незалежною партією Сполученого Королівства (United Kingdom Independence Party), представники якої доклали не останні зусилля для ухвалення на референдумі в червні 2016 року рішення на користь виходу Британії з ЄС. Це суттєво впливає і на проспективу, і на перспективу зовнішньої політики однієї з провідних держав світу, що, попри втрати лідерських позицій у низки сферах, досі залишається: а) постійним членом Ради Безпеки ООН; б) провідним членом НАТО, однією з п’яти країн, що в 2016 році досягли мінімуму в 2% витрат ВВП на оборону; в) учасником «Великої сімки» та «ядерного клубу». Усе це вказує на актуальність розгляду питання як сучасного стану, так і можливих змін у зовнішній політиці Сполученого Королівства.
Історичні передумови. На зовнішню політику Великої Британії традиційно впливали три головних фактори: відносно ізольоване географічне положення, внаслідок якого держава перебувала відносно поодаль основного театру геополітичних подій (до ХХ століття — Європи, і протягом та після ХХ ст. — Америки та Азії), а також володіла перевагою на морі; значна роль колоній, які за своєю площею в 9, а за кількістю населення — в 14 разів перевищували територію метрополії, а отже, були чудовими ринками збуту та сировинними придатками для Сполученого Королівства; і, зрештою, консерватизм і традиціоналізм, що виявлявся у всіх аспектах суспільно-політичного життя: від становлення двопартійної політичної системи до збереження інституту монарха, який, крім того, наділений відносно значними повноваженнями: оголошення війни і миру, помилування злочинців, відкриття сесії парламенту, проведення бесід із прем’єр-міністром з актуальних питань зовнішньої та внутрішньої політики, статус Верховного Головнокомандувача Збройних Сил тощо.