прискорення історичного процесу приводить у xix ст. до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом нового часу. європа пересіла з кінного диліжанса в "східний експрес”, з парусника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того, щоб літати в повітрі і плавати під водою. телеграф зв'язав європейські країни і сша з найвіддаленішими куточками планети. наука проникла углиб речовини і в таємницю еволюції живої матерії. то був вік науково-технічного перевороту і бурхливих соціальних потрясінь, але разом з тим - найбільших гуманістичних і естетичних завоювань та утопічних помилок розуму.
мінявся сам вигляд світу. величні собори, розкішні палацові резиденції, більш скромні "дворянські гнізда”, невеликі поселення ремісників перетворилися в прекрасні, але все ж пам'ятники феодальної епохи, що назавжди пішла в минуле. носіями нового стали великі промислові міста з їх і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними - театрами, танцзалами, концертними .
рівень досягнень і їх роль в сучасній системі цінностей відображає вже той факт, що при характеристиці xix ст. часто використовують термін "класичний”: це вік класичного капіталізму (вільної конкуренції), класичної філософії, класичного природознавства, класичної літератури і
хронологічні межі культурного феномена xix ст. ширші, ніж календарні. початок новим культурним процесам поклала французька революція 1789-1793 рр. що ж до завершення епохи, то рубежем став початок першої світової війни в 1914 р.
ідеї свободи, рівності і братерства, проголошені якобінцями, створили сприятливу атмосферу для боротьби за демократичні перетворення у всьому світі. минуле сторіччя стало часом буржуазних революцій. в одній франції їх було декілька: в 1830, 1848, 1870 рр. у 1848 -1849 рр. революціями була охоплена вся європа. їх головний результат - становлення буржуазної демократії в більшості європейських країн. гострота соціальних протиріч, напруження політичних пристрастей було пов'язане не тільки з протиборством буржуазії і дворянства, але і з боротьбою пролетаріату проти буржуазії. паризька комуна 1871 р. стала першою пролетарською революцією.
утвердження буржуазних відносин у найбільших країнах, схожість соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, складання світового ринку, активні ділові, дипломатичні, революційні, культурні зв'язки, новий рівень засобів комунікації обумовлювали виникнення тенденції зближення культур.
у той же час найістотнішим чинником, який суттєво вплинув на розвиток світової культури, став могутній національно-визвольний рух: боротьба проти нашестя наполеона в іспанії і росії, проти гніту австрійських габсбургів в італії та угорщині, проти османського ярма в греції і болгарії, проти російського царизму в польщі і на кавказі, об'єднання німеччини. дуже різний за складом і цілями у різних країнах цей рух веде до того, що вчені, письменники і художники звертаються у своїй творчості до історичного минулого і культурних традицій власних народів. усвідомлення кожною нацією своєї значущості, розвиток почуття національної гідності визначав прагнення людей науки і мистецтва вийти на світовий рівень, іти в ногу з часом.
у загальній картині історії xix ст. існують і взаємодіють тенденції розвитку національних культур і складання загальнолюдської, світової культури.
наслідки утвердження капіталістичного виробництва і капіталістичних відносин були неоднозначними для культури. з одного боку, імпульс для розвитку отримала наука, оскільки виникла пряма економічна зацікавленість в застосуванні у виробництві відкриттів, винаходів, більш численною стала інтеліґенція, зростало міське населення. з іншого ж боку, машинне виробництво створило клас найманих робітників-пролетарів, звело до мінімуму гуманістичний чинник у праці, посилило відчуження працівника від процесу і продукту праці, протистояло світу ідеалів і духовних цінностей.
у своїх основах культура xix ст. спиралася на ідеї і погляди, вироблені в епоху просвітництва. це - насамперед гуманізм, що піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості, її права на вільний розвиток, раціоналізм і, особливо, - сцієнтизм (від латинського "сцієнція” - наука), який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства, а також євроцентризм, що оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур.
прискорення історичного процесу приводить у xix ст. до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом нового часу. європа пересіла з кінного диліжанса в "східний експрес”, з парусника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того, щоб літати в повітрі і плавати під водою. телеграф зв'язав європейські країни і сша з найвіддаленішими куточками планети. наука проникла углиб речовини і в таємницю еволюції живої матерії. то був вік науково-технічного перевороту і бурхливих соціальних потрясінь, але разом з тим - найбільших гуманістичних і естетичних завоювань та утопічних помилок розуму.
мінявся сам вигляд світу. величні собори, розкішні палацові резиденції, більш скромні "дворянські гнізда”, невеликі поселення ремісників перетворилися в прекрасні, але все ж пам'ятники феодальної епохи, що назавжди пішла в минуле. носіями нового стали великі промислові міста з їх і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними - театрами, танцзалами, концертними .
рівень досягнень і їх роль в сучасній системі цінностей відображає вже той факт, що при характеристиці xix ст. часто використовують термін "класичний”: це вік класичного капіталізму (вільної конкуренції), класичної філософії, класичного природознавства, класичної літератури і
хронологічні межі культурного феномена xix ст. ширші, ніж календарні. початок новим культурним процесам поклала французька революція 1789-1793 рр. що ж до завершення епохи, то рубежем став початок першої світової війни в 1914 р.
ідеї свободи, рівності і братерства, проголошені якобінцями, створили сприятливу атмосферу для боротьби за демократичні перетворення у всьому світі. минуле сторіччя стало часом буржуазних революцій. в одній франції їх було декілька: в 1830, 1848, 1870 рр. у 1848 -1849 рр. революціями була охоплена вся європа. їх головний результат - становлення буржуазної демократії в більшості європейських країн. гострота соціальних протиріч, напруження політичних пристрастей було пов'язане не тільки з протиборством буржуазії і дворянства, але і з боротьбою пролетаріату проти буржуазії. паризька комуна 1871 р. стала першою пролетарською революцією.
утвердження буржуазних відносин у найбільших країнах, схожість соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, складання світового ринку, активні ділові, дипломатичні, революційні, культурні зв'язки, новий рівень засобів комунікації обумовлювали виникнення тенденції зближення культур.
у той же час найістотнішим чинником, який суттєво вплинув на розвиток світової культури, став могутній національно-визвольний рух: боротьба проти нашестя наполеона в іспанії і росії, проти гніту австрійських габсбургів в італії та угорщині, проти османського ярма в греції і болгарії, проти російського царизму в польщі і на кавказі, об'єднання німеччини. дуже різний за складом і цілями у різних країнах цей рух веде до того, що вчені, письменники і художники звертаються у своїй творчості до історичного минулого і культурних традицій власних народів. усвідомлення кожною нацією своєї значущості, розвиток почуття національної гідності визначав прагнення людей науки і мистецтва вийти на світовий рівень, іти в ногу з часом.
у загальній картині історії xix ст. існують і взаємодіють тенденції розвитку національних культур і складання загальнолюдської, світової культури.
наслідки утвердження капіталістичного виробництва і капіталістичних відносин були неоднозначними для культури. з одного боку, імпульс для розвитку отримала наука, оскільки виникла пряма економічна зацікавленість в застосуванні у виробництві відкриттів, винаходів, більш численною стала інтеліґенція, зростало міське населення. з іншого ж боку, машинне виробництво створило клас найманих робітників-пролетарів, звело до мінімуму гуманістичний чинник у праці, посилило відчуження працівника від процесу і продукту праці, протистояло світу ідеалів і духовних цінностей.
у своїх основах культура xix ст. спиралася на ідеї і погляди, вироблені в епоху просвітництва. це - насамперед гуманізм, що піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості, її права на вільний розвиток, раціоналізм і, особливо, - сцієнтизм (від латинського "сцієнція” - наука), який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства, а також євроцентризм, що оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур.