Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та монастирі.
Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.
Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.
Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.
Примерно в 3000 году до нашего летоисчисления, в низине, сформировавшейся в результате эрозии рек Нил, Евфрат и Тигр, появились первые общественные организации с определенными границами.
В послеледниковый период на Африканском континенте был влажный климат.
Через определенный промежуток времени он сменился на засушливый режим погоды, и тогда началась массовая миграция людей ближе к водным ресурсам.
В результате переселения были образованы первые в истории государства Древнего Востока – Вавилонское царство, Древнемесопотамская Ассирия, Древние Индия, Китай и Египет.
Они занимали территорию от берега межматерикового Средиземного моря и до побережья Тихого океана.
Государственный строй и города Древнего Востока
Большое значение в развитии этих государств имели территории плодородных земель, расположенных в долинах рек Древнего Востока.
Благодаря успешному развитию хозяйственной деятельности древние народы создавали крупные населенные пункты – города, где концентрировались торговые связи, разнообразные ремесленные производства и создавались культовые сооружения.
Общей чертой этих градов являлись оборонительные крепости, большое количество жителей.
Для них создавались жилые районы, соблюдая особую планировку из одноэтажных домов.
Археологические раскопки свидетельствуют, что в то время уже существовала система подачи воды в жилые помещения, а также технические сооружения в виде канализации.
Параллельно с развитием городов развивалась и форма правления, где правитель имел неограниченную власть и признавался жителями этого града наместником бога.
Под его руководством создавался аппарат государственных служащих, которые несли ответственность за работу на полях, рудниках, каменоломнях. Под руководством чиновников осуществлялась торговля и городское строительство.
Культура древних государств
Колыбелью совокупности письменных средств общения (письменность) считается Древний Восток.
Изначально использовался своеобразный набор определенных рисуночных знаков. Каждый символ обозначал слово или действие, впоследствии получившие название «иероглифы».
Термин этого слова состоит из двух частей: «иерос» (священный) и «глифо» (вырезаю). Таким образом, это слово переводится как «священновырезанное письмо».
Такой вид передачи разных сообщений был изобретен в Древнем Египте, а затем в Китае.
Через некоторое время в древнем государстве Финикия (территория современного Ливана) в XV столетии до н.э. была создана алфавитная письменность, где обозначались только гласные буквы. Спустя четыре столетия древние греки, а затем римляне на основе финикийского письма усовершенствовали алфавит, добавив согласные знаки, сохранившиеся с небольшим изменением до нашего времени.
Кроме письменности Древний Восток является родиной двух религиозных направлений – буддизма, возникшего в первом веке до н.э. в Древней Индии, и христианства, появившегося в Палестине.
Развитие медицины, астрономии, агротехники и других сфер науки были основаны благодаря Древнему Востоку.
Именно там впервые древние народы начали делить время на сутки, месяцы и годы, выращивать многие сельскохозяйственные культуры, изучать движение небесных тел и проводить хирургические операции. В те времена развивалась литература и живопись.
Совокупность всех этих древневосточных наук стали основой формирования научных мировых открытий.
Відповідь:
Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів. Місто прославилося завдяки діяльності князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. До найбільших і найвідоміших монастирів князівства входили Полонинський, Богородичний та монастирі.
Про архітектуру князівства відомо небагато. Писемні джерела описують переважно церкви, не торкаючись світських будівель князів чи бояр. Даних археологічних розкопок також не вистачає для точної реконструкції тогочасних споруд. Залишки храмів Галицько-Волинського князівства в поєднанні з записами літопису дають змогу стверджувати, що на західноруських землях залишалися міцними традиції руської архітектури Київської доби, але відчувалися нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів.
Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 століть. Хоча православні традиції не заохочували розвиток скульптури через її зв'язок з ідолопоклонством, на сторінках Галицько-Волинського літопису згадуються скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Моду у декоративному мистецтві, особливо у обробці зброї і військових знарядь, диктували азійські країни.
Починаючи з 13 століття на території князівства поширилася нова для Русі культура західноєвропейського лицарства. Відомо, що галицько-волинські князі і бояри неодноразово проводили лицарські турніри, які називалися «іграми». Разом з різними запозиченнями у військовій справі, розвитком міждержавної торгівлі та проведенням активної зовнішньої політики, на руських землях поширились латина, універсальна мова західноєвропейського цивілізаційного простору.
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Проте водночас західно-руські землі потрапили під культурний вплив Західної Європи, де галицько-волинські князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.
Пояснення:
Отьметь как лучшее
Государства Древнего Востока
Примерно в 3000 году до нашего летоисчисления, в низине, сформировавшейся в результате эрозии рек Нил, Евфрат и Тигр, появились первые общественные организации с определенными границами.
В послеледниковый период на Африканском континенте был влажный климат.
Через определенный промежуток времени он сменился на засушливый режим погоды, и тогда началась массовая миграция людей ближе к водным ресурсам.
В результате переселения были образованы первые в истории государства Древнего Востока – Вавилонское царство, Древнемесопотамская Ассирия, Древние Индия, Китай и Египет.
Они занимали территорию от берега межматерикового Средиземного моря и до побережья Тихого океана.
Государственный строй и города Древнего Востока
Большое значение в развитии этих государств имели территории плодородных земель, расположенных в долинах рек Древнего Востока.
Благодаря успешному развитию хозяйственной деятельности древние народы создавали крупные населенные пункты – города, где концентрировались торговые связи, разнообразные ремесленные производства и создавались культовые сооружения.
Общей чертой этих градов являлись оборонительные крепости, большое количество жителей.
Для них создавались жилые районы, соблюдая особую планировку из одноэтажных домов.
Археологические раскопки свидетельствуют, что в то время уже существовала система подачи воды в жилые помещения, а также технические сооружения в виде канализации.
Параллельно с развитием городов развивалась и форма правления, где правитель имел неограниченную власть и признавался жителями этого града наместником бога.
Под его руководством создавался аппарат государственных служащих, которые несли ответственность за работу на полях, рудниках, каменоломнях. Под руководством чиновников осуществлялась торговля и городское строительство.
Культура древних государств
Колыбелью совокупности письменных средств общения (письменность) считается Древний Восток.
Изначально использовался своеобразный набор определенных рисуночных знаков. Каждый символ обозначал слово или действие, впоследствии получившие название «иероглифы».
Термин этого слова состоит из двух частей: «иерос» (священный) и «глифо» (вырезаю). Таким образом, это слово переводится как «священновырезанное письмо».
Такой вид передачи разных сообщений был изобретен в Древнем Египте, а затем в Китае.
Через некоторое время в древнем государстве Финикия (территория современного Ливана) в XV столетии до н.э. была создана алфавитная письменность, где обозначались только гласные буквы. Спустя четыре столетия древние греки, а затем римляне на основе финикийского письма усовершенствовали алфавит, добавив согласные знаки, сохранившиеся с небольшим изменением до нашего времени.
Кроме письменности Древний Восток является родиной двух религиозных направлений – буддизма, возникшего в первом веке до н.э. в Древней Индии, и христианства, появившегося в Палестине.
Развитие медицины, астрономии, агротехники и других сфер науки были основаны благодаря Древнему Востоку.
Именно там впервые древние народы начали делить время на сутки, месяцы и годы, выращивать многие сельскохозяйственные культуры, изучать движение небесных тел и проводить хирургические операции. В те времена развивалась литература и живопись.
Совокупность всех этих древневосточных наук стали основой формирования научных мировых открытий.