Дехто думає, що жінка створена, щоб бути госпо-
динею і мамою, а от великі справи, мовляв, творять
чоловіки. Але ж жінка відрізняється від чоловіка
фізичною силою, та аж ніяк не розумом! А видатні
справи робляться не м’язами, а саме завдяки муд-
рості, кмітливості, винахідливості. Звідки ж узяла-
ся думка, що жінка не здатна до великого?
А було все так. Колись давно не існувало ні ди-
тячих садочків, ні нянечок. Мати, народивши дити-
ну, всі свої сили і вільний час присвячувала вихо-
ванню малечі. У сім’ях тоді було не так, як тепер,
а по восьмеро-десятеро дітей! Тому жінка гляділа
своїх синочків і донечок безперервно. Звісно, часу
на навчання та розвиток їй бракувало*
. А без освіти жінки практично не могли долучитися до чогось
визначного, потрапити на сторінки історії.
Так уже повелося, що історія пам’ятає справи
тільки «чоловічі», бо вони впадають в око. Помітні
ті вчинки, які відчутно змінюють світ. Наприклад,
війна, адже воюють чоловіки. А жіноча участь у вій-
ні—це лікування поранених, приготування їжі, ре-
монтування одягу для бійців—уся ця праця непо-
мітна. Хоча без жіночої підтримки жоден чоловік
не зміг би воювати.
Та попри все це, в історії України є немало ви-
датних жінок, які були не лише хорошими матеря-
ми й господинями, а й робили великі справи.
Леся Українка, яку
навчила бути стійкою, самостійною, вольовою, адже
вона протягом довгих років боролася і протистояла
тяжкій хворобі та владі. Це славетна
українська поетеса, громадська діячка, послідовний
і енергійний борець за незалежність українського
народу. Вона виявляла величезний інтерес до історії,
поезії та культури, збирала фольклор, вільно володі-
ла болгарською, грецькою, латинською, іспанською,
італійською, польською, німецькою, англійською та
французькою мовами. У свої дев’ятнадцять написа-
ла для молодших сестер підручник «Стародавня іс-
торія східних народів».
Дехто думає, що жінка створена, щоб бути госпо-
динею і мамою, а от великі справи, мовляв, творять
чоловіки. Але ж жінка відрізняється від чоловіка
фізичною силою, та аж ніяк не розумом! А видатні
справи робляться не м’язами, а саме завдяки муд-
рості, кмітливості, винахідливості. Звідки ж узяла-
ся думка, що жінка не здатна до великого?
А було все так. Колись давно не існувало ні ди-
тячих садочків, ні нянечок. Мати, народивши дити-
ну, всі свої сили і вільний час присвячувала вихо-
ванню малечі. У сім’ях тоді було не так, як тепер,
а по восьмеро-десятеро дітей! Тому жінка гляділа
своїх синочків і донечок безперервно. Звісно, часу
на навчання та розвиток їй бракувало*
. А без освіти жінки практично не могли долучитися до чогось
визначного, потрапити на сторінки історії.
Так уже повелося, що історія пам’ятає справи
тільки «чоловічі», бо вони впадають в око. Помітні
ті вчинки, які відчутно змінюють світ. Наприклад,
війна, адже воюють чоловіки. А жіноча участь у вій-
ні—це лікування поранених, приготування їжі, ре-
монтування одягу для бійців—уся ця праця непо-
мітна. Хоча без жіночої підтримки жоден чоловік
не зміг би воювати.
Та попри все це, в історії України є немало ви-
датних жінок, які були не лише хорошими матеря-
ми й господинями, а й робили великі справи.
Леся Українка, яку
навчила бути стійкою, самостійною, вольовою, адже
вона протягом довгих років боролася і протистояла
тяжкій хворобі та владі. Це славетна
українська поетеса, громадська діячка, послідовний
і енергійний борець за незалежність українського
народу. Вона виявляла величезний інтерес до історії,
поезії та культури, збирала фольклор, вільно володі-
ла болгарською, грецькою, латинською, іспанською,
італійською, польською, німецькою, англійською та
французькою мовами. У свої дев’ятнадцять написа-
ла для молодших сестер підручник «Стародавня іс-
торія східних народів».