У середні століття утворилися такі великі держави, які існують і понині, як Англія, Франція, Росія, Голландія, Польща та інші. У Західній Європі тоді ж зародилася і почала розвиватися сучасна демократія. У ряді країн виникли виборні представницькі установи - парламент в Англії і йому подібні, де заможні групи населення могли відстоювати свої інтереси. У європейських містах склалося самоврядування - виборні міські ради, а також цехи, гільдії, університети з обраними керівниками, в селах селянські громади, що вирішували загальні сільські справи. Виходячи з цього, можна сказати, що епоха середньовіччя стало фундаментальною основою, поштовхом розвитку інститутів держави Середні століття звичайно розглядають як похмуру епоху повних невігластва чи досконалого варварства, як період історії, який характеризується в двох словах: неуцтво і забобони. На доказ цього наводять, що для філософів та лікарів на протязі всього середньовічного періоду природа залишалася закритою книгою, причому вказують на переважаюче панування в цей час астрології, алхімії, магії, чаклунства, чудес, схоластики і легковірного невігластва. [16, стр.92] На противагу цьому погляду існує думка, що середні століття тому вище давнину, що вони за нею йдуть. Мета дослідження - розглянути становлення і розвиток міст, через призму соціо-культурного феномену. Завдання дослідження: Розглянути становлення і розвиток середньовічних міст; Виявити роль містоутворюючих підприємств в епоху Середньовіччя; Дати аналіз розвитку структури влади; Розглянути розвиток товарно-грошових відносин. Об'єктом дослідження є середньовічне місто. Предмет дослідження - соціо-культурні особливості розвитку цивілізації в містах Середньовіччя. Важливим підмогою для написання курсової роботи виявилися такі праці, як Життя і час Чосера. Гарднер Д., "Культура і суспільство середньовічної Європи очима сучасників" Гуревич А.Я., а так само "Культура і суспільство в середні століття". У даних книгах автор знайшов цікаві факти з історії середньовічних міст, про їх особливості та етапи розвитку.
Октябрьская революция (полное официальное название в СССР — Великая Октябрьская социалистическая революция, альтернативные названия:Октябрьский переворот, большевистский переворот, третья русская революция) — этап русской революции, произошедший в России в октябре 1917 года. В результате Октябрьской революции было свергнуто Временное правительство и к власти пришло правительство, сформированное II Всероссийским съездом Советов, абсолютное большинство делегатов которого составили большевики — Российская социал-демократическая рабочая партия (большевиков) и их союзники левые эсеры, поддержанные также некоторыми национальными организациями, небольшой частью меньшевиков-интернационалистов, и некоторыми анархистами. В ноябре новое правительство было поддержано также большинством Чрезвычайного Съезда крестьянских депутатов.
Временное правительство было свергнуто в ходе вооруженного восстания 25—26 октября (7 — 8 ноября по новому стилю), главными организаторами которого были В. И. Ленин, Л. Д. Троцкий, Я. М. Свердлов и др. Непосредственное руководство восстанием осуществлял Военно-революционный комитет Петроградского Совета, в который входили также левые эсеры.
Существует широкий спектр оценок Октябрьской революции: для одних это национальная катастрофа, приведшая к Гражданской войне и установлению в России тоталитарной системы правления (либо, наоборот, к гибели Великой России как империи); для других — величайшее прогрессивное событие в истории человечества, оказавшее огромное влияние на весь мир, а России позволившее выбрать некапиталистический путь развития, ликвидировать феодальные пережитки и непосредственно в 1917 году скорее её от катастрофы. Между этими крайними точками зрения есть и широкий спектр промежуточных. С этим событием также связано много исторических мифов.
У європейських містах склалося самоврядування - виборні міські ради, а також цехи, гільдії, університети з обраними керівниками, в селах селянські громади, що вирішували загальні сільські справи. Виходячи з цього, можна сказати, що епоха середньовіччя стало фундаментальною основою, поштовхом розвитку інститутів держави
Середні століття звичайно розглядають як похмуру епоху повних невігластва чи досконалого варварства, як період історії, який характеризується в двох словах: неуцтво і забобони.
На доказ цього наводять, що для філософів та лікарів на протязі всього середньовічного періоду природа залишалася закритою книгою, причому вказують на переважаюче панування в цей час астрології, алхімії, магії, чаклунства, чудес, схоластики і легковірного невігластва. [16, стр.92]
На противагу цьому погляду існує думка, що середні століття тому вище давнину, що вони за нею йдуть.
Мета дослідження - розглянути становлення і розвиток міст, через призму соціо-культурного феномену.
Завдання дослідження:
Розглянути становлення і розвиток середньовічних міст;
Виявити роль містоутворюючих підприємств в епоху Середньовіччя;
Дати аналіз розвитку структури влади;
Розглянути розвиток товарно-грошових відносин.
Об'єктом дослідження є середньовічне місто.
Предмет дослідження - соціо-культурні особливості розвитку цивілізації в містах Середньовіччя.
Важливим підмогою для написання курсової роботи виявилися такі праці, як Життя і час Чосера. Гарднер Д., "Культура і суспільство середньовічної Європи очима сучасників" Гуревич А.Я., а так само "Культура і суспільство в середні століття". У даних книгах автор знайшов цікаві факти з історії середньовічних міст, про їх особливості та етапи розвитку.
Октябрьская революция (полное официальное название в СССР — Великая Октябрьская социалистическая революция, альтернативные названия:Октябрьский переворот, большевистский переворот, третья русская революция) — этап русской революции, произошедший в России в октябре 1917 года. В результате Октябрьской революции было свергнуто Временное правительство и к власти пришло правительство, сформированное II Всероссийским съездом Советов, абсолютное большинство делегатов которого составили большевики — Российская социал-демократическая рабочая партия (большевиков) и их союзники левые эсеры, поддержанные также некоторыми национальными организациями, небольшой частью меньшевиков-интернационалистов, и некоторыми анархистами. В ноябре новое правительство было поддержано также большинством Чрезвычайного Съезда крестьянских депутатов.
Временное правительство было свергнуто в ходе вооруженного восстания 25—26 октября (7 — 8 ноября по новому стилю), главными организаторами которого были В. И. Ленин, Л. Д. Троцкий, Я. М. Свердлов и др. Непосредственное руководство восстанием осуществлял Военно-революционный комитет Петроградского Совета, в который входили также левые эсеры.
Существует широкий спектр оценок Октябрьской революции: для одних это национальная катастрофа, приведшая к Гражданской войне и установлению в России тоталитарной системы правления (либо, наоборот, к гибели Великой России как империи); для других — величайшее прогрессивное событие в истории человечества, оказавшее огромное влияние на весь мир, а России позволившее выбрать некапиталистический путь развития, ликвидировать феодальные пережитки и непосредственно в 1917 году скорее её от катастрофы. Между этими крайними точками зрения есть и широкий спектр промежуточных. С этим событием также связано много исторических мифов.