Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Между древнейшими государственными образованиями есть много общего. Как Спарта, так и Афины представляли собой города, обладающие собственной системой управления. Они вступали в союзы со своими соседями, участвовали в военных походах. В них сформировались собственные принципы существования, которые разделялись населением. Как Спарта, так и Афины вошли в состав Римской империи в 146 году до Новой эры, однако сохранили право на самоуправление.
Тем не менее, внутренний уклад данных государственных образований был абсолютно разным. Афины – это образец демократии, где все решения проходили одобрение народного собрания. В Спарте власть принадлежала двум царям, которые действовали единолично. В Афинах люди обладали личной свободой: как демос, так и аристократы. Рабов было мало, и в основном они происходили из числа народов, потерпевших поражение в войнах. В Спарте все люди делились на рабов (илотов) и воинов, обладавших свободой.
Афины подарили миру такие достижения, как Олимпийские игры, философия, риторика, поэзия. В Спарте происходил искусственный отказ от данных «излишеств» , состязания на потеху публики были запрещены. Формально не существовало частной собственности, всё принадлежало общине. Стоит заметить, что общеизвестный принцип сбрасывания слабых младенцев со скалы существовал не только в Спарте, но и в Афинах. Время было такое: от нежизне потомства избавлялись сразу.
Различие между Афинами от Спартой заключается в следующем:
1. Общественный строй. В Спарте всё население делилось на 2 неравные категории – илотов (рабов) и дорийцев (свободных граждан) . В Афинах были аристократы и демос (свободные люди) , а также рабы, коих было немного.
2. Форма правления. В Афинах была древняя демократия, в то время как в Спарте – классическая аристократия.
3. Экономика. В Афинах были развиты такие формы хозяйства, как садоводство и животноводство, земледелие, торговля, ремесленность.
4. Культурное развитие. В Афинах поощрялось любое проявление свободы личности: философия, поэзия, риторика. В Спарте диктовался
полный отказ от всего «лишнего» , роскошью считалось всё, что выходит за рамки естественных потребностей.
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Между древнейшими государственными образованиями есть много общего. Как Спарта, так и Афины представляли собой города, обладающие собственной системой управления. Они вступали в союзы со своими соседями, участвовали в военных походах. В них сформировались собственные принципы существования, которые разделялись населением. Как Спарта, так и Афины вошли в состав Римской империи в 146 году до Новой эры, однако сохранили право на самоуправление.
Тем не менее, внутренний уклад данных государственных образований был абсолютно разным. Афины – это образец демократии, где все решения проходили одобрение народного собрания. В Спарте власть принадлежала двум царям, которые действовали единолично. В Афинах люди обладали личной свободой: как демос, так и аристократы. Рабов было мало, и в основном они происходили из числа народов, потерпевших поражение в войнах. В Спарте все люди делились на рабов (илотов) и воинов, обладавших свободой.
Афины подарили миру такие достижения, как Олимпийские игры, философия, риторика, поэзия. В Спарте происходил искусственный отказ от данных «излишеств» , состязания на потеху публики были запрещены. Формально не существовало частной собственности, всё принадлежало общине. Стоит заметить, что общеизвестный принцип сбрасывания слабых младенцев со скалы существовал не только в Спарте, но и в Афинах. Время было такое: от нежизне потомства избавлялись сразу.
Различие между Афинами от Спартой заключается в следующем:
1. Общественный строй. В Спарте всё население делилось на 2 неравные категории – илотов (рабов) и дорийцев (свободных граждан) . В Афинах были аристократы и демос (свободные люди) , а также рабы, коих было немного.
2. Форма правления. В Афинах была древняя демократия, в то время как в Спарте – классическая аристократия.
3. Экономика. В Афинах были развиты такие формы хозяйства, как садоводство и животноводство, земледелие, торговля, ремесленность.
4. Культурное развитие. В Афинах поощрялось любое проявление свободы личности: философия, поэзия, риторика. В Спарте диктовался
полный отказ от всего «лишнего» , роскошью считалось всё, что выходит за рамки естественных потребностей.
Вот как то так
Объяснение: