Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].
За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.
После открытия Америки в европейские страны стало поступать много золота и серебра из Мексики и Перу. Этому предшествовал резкий технологический скачок в горнорудной отрасли. В частности в это время был открыт процесс амальгамирования, позволивший существенно удешевить добычу благородных металлов из бедных руд. Это повлекло за собой существенный рост добычи серебра в Центральной Европе (Венгрия, Чехия, Германия), где производство выросло в пять раз за период с 1460 по 1530 годы. Но именно с притоком серебра из колоний связан пик роста цен. За 50 лет с начала XVI века производство серебра возросло более чем в 60 раз. Так, если в 1493—1520 среднегодовое производство серебра составляло 1,51 млн. тройских унций (45 000 кг), то за период 1545—60 его добыча возросла до 10 млн тройских унций (300 000 кг) в среднем за год. Это вызвало повышение товарных цен к концу века в 2,5 — 4 раза. Наблюдалась только в Европе и тесно связанных с ней регионах мира.
2. После того, как в конце 1840-х годов началась разработка калифорнийских (а затем и австралийских) золотых рудников. Добыча золота при этом возросла более чем в 6 раз, а цена золота упала на 25-50 %. Наблюдалась по всему мир
Відповідь:
Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].
За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.
Пояснення:НАДІЮСЬ ЦЯ ІНФОРМАЦІЯ ТОБІ ДО
После открытия Америки в европейские страны стало поступать много золота и серебра из Мексики и Перу. Этому предшествовал резкий технологический скачок в горнорудной отрасли. В частности в это время был открыт процесс амальгамирования, позволивший существенно удешевить добычу благородных металлов из бедных руд. Это повлекло за собой существенный рост добычи серебра в Центральной Европе (Венгрия, Чехия, Германия), где производство выросло в пять раз за период с 1460 по 1530 годы. Но именно с притоком серебра из колоний связан пик роста цен. За 50 лет с начала XVI века производство серебра возросло более чем в 60 раз. Так, если в 1493—1520 среднегодовое производство серебра составляло 1,51 млн. тройских унций (45 000 кг), то за период 1545—60 его добыча возросла до 10 млн тройских унций (300 000 кг) в среднем за год. Это вызвало повышение товарных цен к концу века в 2,5 — 4 раза. Наблюдалась только в Европе и тесно связанных с ней регионах мира.
2. После того, как в конце 1840-х годов началась разработка калифорнийских (а затем и австралийских) золотых рудников. Добыча золота при этом возросла более чем в 6 раз, а цена золота упала на 25-50 %. Наблюдалась по всему мир
Объяснение: