отрезок с конца позднего средневековья до начала нового времени известен в специальной , как "период малого монгольского нашествия". это была эпоха, когда многовековое противостояние кочевника и земледельца, наконец, завершилось в пользу последнего. но как это ни парадоксально, именно в это время великая степь породила последнюю кочевую империю, которая была способна практически на равных сражаться с крупнейшими земледельческими государствами региона
отрезок азиатской с конца позднего средневековья до начала нового времени известен в специальной как «период малого монгольского нашествия». это была эпоха, когда многовековое противостояние кочевника и земледельца наконец завершилось в пользу последнего. на протяжении xv—xvii вв. прежде могучие кочевые народы один за другим признавали сюзеренитет оседло-земледельческих империй, а территория суверенных кочевых государств сжималась, как шагреневая кожа. но, как ни парадоксально, именно в это время великая степь породила последнюю кочевую империю, способную практически на равных сражаться с сильнейшими государствамиответ: территория джунгарского ханства в xvii—xviii вв. (по кн. златкин, 1983)
период с 30-х гг. xvii в. до первой половины xviii вв. был исключительно важным в жизни народов не только средней, центральной и восточной азии, но и россии. в это время на берегах тихого океана завершился начатый еще ермаком «бросок встречь солнцу», сформировались общие контуры восточных и юго-восточных границ российского государства, а также западных и северо-западных границ китая, с некоторыми изменениями сохранившиеся до нашего времени; оформилась территория проживания среднеазиатских народов (казахов, киргизов, каракалпаков), произошло разделение монгольского народа.
инициаторами создания централизованного государства в западной монголии выступили ойратские князья из дома чорос. в середине 30-х гг. xvii в. одному из них — батуру-хунтайджи — удалось объединить ранее враждовавшие племена. в последующие 120 лет джунгарское ханство стало одним из ключевых политических «игроков» в центральноазиатском регионе. джунгары приостановили российскую экспансию в южную сибирь, разгромили северомонгольское государство алтын-ханов, в конце xvii в. подчинили населенный мусульманами восточный туркестан, опустошили кочевья восточного и южного казахстана и в противостоянии одолели ханов восточной
Серпень 1914 р. виявився переломним у житті українського народу. Вибух Першої світової війни, частиною якої була війна між Росією та Австро - Угорщиною, державами, що володіли українськими землями, пробудив надії багатьох українців на можливість розв'язання українського національного питання.
Объяснение:
Сою́з ви́зволення Украї́ни (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. За головне завдання ця організація ставила собі проголошення соборності та самостійності України та сприяння поразці Російської Імперії заради відродження незалежності Української держави. Переважно СВУ був створений політичними емігрантами з Наддніпрянської України. Його головою був член УСДРП Дмитро Донцов.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.
Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій російського царату в період столипінської реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк), якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок (Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич, Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.).
Також робота СВУ сприяла поліпшенню матеріального стану військовополонених, відкриття в концтаборах бібліотек, шкіл грамотності, церков, читалень, кооперативних крамниць, оркестрів, хорів, курсів української літератури й історії України. У кожному таборі завдяки Союзу видавалися українські газети. Усе це робилося задля плекання української свідомості тих, хто перебував у таборах.
З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством зовнішніх справ, але з 1915 року справа дійшла до політичних розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову до СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.
СВУ розгорнув широку інформативно-представницьку діяльність у центральних та нейтральних державах Європи, оскільки мав своїх представників у Німеччині.
отрезок с конца позднего средневековья до начала нового времени известен в специальной , как "период малого монгольского нашествия". это была эпоха, когда многовековое противостояние кочевника и земледельца, наконец, завершилось в пользу последнего. но как это ни парадоксально, именно в это время великая степь породила последнюю кочевую империю, которая была способна практически на равных сражаться с крупнейшими земледельческими государствами региона
отрезок азиатской с конца позднего средневековья до начала нового времени известен в специальной как «период малого монгольского нашествия». это была эпоха, когда многовековое противостояние кочевника и земледельца наконец завершилось в пользу последнего. на протяжении xv—xvii вв. прежде могучие кочевые народы один за другим признавали сюзеренитет оседло-земледельческих империй, а территория суверенных кочевых государств сжималась, как шагреневая кожа. но, как ни парадоксально, именно в это время великая степь породила последнюю кочевую империю, способную практически на равных сражаться с сильнейшими государствамиответ: территория джунгарского ханства в xvii—xviii вв. (по кн. златкин, 1983)
период с 30-х гг. xvii в. до первой половины xviii вв. был исключительно важным в жизни народов не только средней, центральной и восточной азии, но и россии. в это время на берегах тихого океана завершился начатый еще ермаком «бросок встречь солнцу», сформировались общие контуры восточных и юго-восточных границ российского государства, а также западных и северо-западных границ китая, с некоторыми изменениями сохранившиеся до нашего времени; оформилась территория проживания среднеазиатских народов (казахов, киргизов, каракалпаков), произошло разделение монгольского народа.
инициаторами создания централизованного государства в западной монголии выступили ойратские князья из дома чорос. в середине 30-х гг. xvii в. одному из них — батуру-хунтайджи — удалось объединить ранее враждовавшие племена. в последующие 120 лет джунгарское ханство стало одним из ключевых политических «игроков» в центральноазиатском регионе. джунгары приостановили российскую экспансию в южную сибирь, разгромили северомонгольское государство алтын-ханов, в конце xvii в. подчинили населенный мусульманами восточный туркестан, опустошили кочевья восточного и южного казахстана и в противостоянии одолели ханов восточной
объяснение:
Серпень 1914 р. виявився переломним у житті українського народу. Вибух Першої світової війни, частиною якої була війна між Росією та Австро - Угорщиною, державами, що володіли українськими землями, пробудив надії багатьох українців на можливість розв'язання українського національного питання.
Объяснение:
Сою́з ви́зволення Украї́ни (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України. За головне завдання ця організація ставила собі проголошення соборності та самостійності України та сприяння поразці Російської Імперії заради відродження незалежності Української держави. Переважно СВУ був створений політичними емігрантами з Наддніпрянської України. Його головою був член УСДРП Дмитро Донцов.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.
Більшість членів СВУ були наддніпрянськими соціалістами, що опинилися на австрійській території внаслідок репресій російського царату в період столипінської реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі: Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк), якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок (Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич, Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.).
Також робота СВУ сприяла поліпшенню матеріального стану військовополонених, відкриття в концтаборах бібліотек, шкіл грамотності, церков, читалень, кооперативних крамниць, оркестрів, хорів, курсів української літератури й історії України. У кожному таборі завдяки Союзу видавалися українські газети. Усе це робилося задля плекання української свідомості тих, хто перебував у таборах.
З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством зовнішніх справ, але з 1915 року справа дійшла до політичних розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову до СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини.
СВУ розгорнув широку інформативно-представницьку діяльність у центральних та нейтральних державах Європи, оскільки мав своїх представників у Німеччині.