З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.
1.Первоначально Ин Чжен был правителем небольшого царства Цинь. Взойдя на престол в 246 до н. э. и победив своих соперников, он совершил завоевательные походы в соседние государства, нанес им сокрушительное поражение и объединил большие территории в единую империю, приняв титул Цинь Шихуанди, что значит «Первый император династии Цинь». Он сразу же установил жесткую, централизованную систему управления страной: поделил ее на округа, границы которых не совпадали с границами покоренных царств, и назначил своих наместников. Был противником конфуцианства , сторонником школы фацзя. 2. ПРИЧИНЫ БЫСТРОГО ПАДЕНИЯ ДИНАСТИИ ЦИНЬ Для введения новых порядков применялись самые крутые меры. В стране царил террор, всех, кто высказывал недовольство, казнили со всем родом, по закону круговой поруки "соучастников" обращали в рабство. За счет порабощения массы военнопленных и осужденных судами число государственных рабов в империи оказалось огромным. Их труд широко применялся в многоотраслевом царско-государственном хозяйстве. "Цинь учредила рынки рабов и рабынь, где их содержали в загонах вместе со скотом; управляя подданными, всецело распоряжалась их жизнью", — сообщают древнекитайские авторы, усматривая в этом обстоятельстве, а также в узаконении собственности на землю чуть ли не главную причину быстрого падения династии Цинь. Колоссальных затрат и огромных человеческих жертв требовали не прекращавшиеся далекие походы, строительство Великой стены, ирригационных сооружений, дорог по всей империи, широкое градостроительство, возведение многочисленных дворцов и храмов, наконец, сооружение грандиозной гробницы для Цинь Шихуанди. Государственных рабов гнали на работы сотнями тысяч, но их не хватало, несмотря на постоянный приток. Тяжелейшие трудовые повинности легли на плечи основной массы "черноголовых". В 216 г. Цинь Шихуанди издал приказ, повелевавший "черноголовым" доложить о наличной земельной собственности, и ввел исключительно тяжелый поземельный налог, достигавший 2/3 дохода земледельцев. Укрывавшихся от налогов и повинностей (бежали общинами во главе с советом старейшин) разыскивали и ссылали на окраины колонизовать новые земли. Империя преобразовывалась очень быстро, обретая безусловный Порядок, но не слишком-то заботясь при этом о внутренней Гармонии. Конфуцианцы открыто критиковали императора за отказ от традиций, жестокость наказаний, небрежение к тем самым духовным потенциям нравственности и добродетели, которые были едва ли не главным в учении Конфуция и во многом соответствовали уже сложившимся основам мировоззрения жителей Поднебесной. Именно в этом и было ее слабое место. История гибели династии Цинь поучительна и заслуживает специального внимания. Как известно, эта тема интересовала многих, начиная с современников событий. Так, в шестую главу труда Сыма Цяня, посвященную жизнеописанию Цинь Шихуанди, включено эссе Цзя И, касающееся причин падения, казалось бы, могущественной империи, просуществовавшей менее 15 лет. Цзя И упрекал Шихуана за излишнюю самоуверенность, жестокости и бесчинства, осуждал его за отказ внимать критике и исправлять ошибки. Он считал, что недовольство и восстание народа в такой ситуации были неизбежны. По его мнению, отказ от традиций, пренебрежение ими в конечном счете стали причиной краха Цинь. 3.Думаю судьба даёт такой урок что нельзя заставлять людей слишком много работать, и наказывать соседей или целую семью.Потому что правителя государства могут свергнуть с престола.
Відповідь:
ІІ та IV Думи
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.
2. ПРИЧИНЫ БЫСТРОГО ПАДЕНИЯ ДИНАСТИИ ЦИНЬ
Для введения новых порядков применялись самые крутые меры. В стране царил террор, всех, кто высказывал недовольство, казнили со всем родом, по закону круговой поруки "соучастников" обращали в рабство. За счет порабощения массы военнопленных и осужденных судами число государственных рабов в империи оказалось огромным. Их труд широко применялся в многоотраслевом царско-государственном хозяйстве. "Цинь учредила рынки рабов и рабынь, где их содержали в загонах вместе со скотом; управляя подданными, всецело распоряжалась их жизнью", — сообщают древнекитайские авторы, усматривая в этом обстоятельстве, а также в узаконении собственности на землю чуть ли не главную причину быстрого падения династии Цинь.
Колоссальных затрат и огромных человеческих жертв требовали не прекращавшиеся далекие походы, строительство Великой стены, ирригационных сооружений, дорог по всей империи, широкое градостроительство, возведение многочисленных дворцов и храмов, наконец, сооружение грандиозной гробницы для Цинь Шихуанди. Государственных рабов гнали на работы сотнями тысяч, но их не хватало, несмотря на постоянный приток. Тяжелейшие трудовые повинности легли на плечи основной массы "черноголовых".
В 216 г. Цинь Шихуанди издал приказ, повелевавший "черноголовым" доложить о наличной земельной собственности, и ввел исключительно тяжелый поземельный налог, достигавший 2/3 дохода земледельцев. Укрывавшихся от налогов и повинностей (бежали общинами во главе с советом старейшин) разыскивали и ссылали на окраины колонизовать новые земли. Империя преобразовывалась очень быстро, обретая безусловный Порядок, но не слишком-то заботясь при этом о внутренней Гармонии. Конфуцианцы открыто критиковали императора за отказ от традиций, жестокость наказаний, небрежение к тем самым духовным потенциям нравственности и добродетели, которые были едва ли не главным в учении Конфуция и во многом соответствовали уже сложившимся основам мировоззрения жителей Поднебесной. Именно в этом и было ее слабое место.
История гибели династии Цинь поучительна и заслуживает специального внимания. Как известно, эта тема интересовала многих, начиная с современников событий. Так, в шестую главу труда Сыма Цяня, посвященную жизнеописанию Цинь Шихуанди, включено эссе Цзя И, касающееся причин падения, казалось бы, могущественной империи, просуществовавшей менее 15 лет. Цзя И упрекал Шихуана за излишнюю самоуверенность, жестокости и бесчинства, осуждал его за отказ внимать критике и исправлять ошибки. Он считал, что недовольство и восстание народа в такой ситуации были неизбежны. По его мнению, отказ от традиций, пренебрежение ими в конечном счете стали причиной краха Цинь.
3.Думаю судьба даёт такой урок что нельзя заставлять людей слишком много работать, и наказывать соседей или целую семью.Потому что правителя государства могут свергнуть с престола.